Подружжя по сусідству. Шарі Лапена
цієї інформації батькам викраденої дитини. Це, в поєднанні зі словами сусідки, яка бачила машину, що їхала вулицею о 00:35, поки що єдине, за що можна вхопитися в цьому розслідуванні.
– Можливо, вони були в рукавичках, – каже Марко, коли детектив Ресбак повідомляє їм про відсутність будь-яких фізичних доказів проникнення в будинок.
У цей час ранок уже почав переходити в день. Анна та Марко знесилені. У Марко, можливо, ще тривало похмілля. Але вони навіть не думають про відпочинок. Батьків Анни попросили вийти на кухню й випити кави, доки детектив допитує Анну й Марко. Йому доводиться постійно нагадувати їм, що поліція робить усе можливе для того, щоб знайти дитину, що вони не марно витрачають час.
– Дуже ймовірно, – зауважив детектив у відповідь на припущення Марко щодо рукавичок. Але потім додав: – Та в будь-якому разі ми сподівалися знайти сліди чи якісь ознаки втручання в будинку й, звісно ж, на вулиці або в гаражі – окрім ваших власних.
– Якщо тільки він не вийшов через парадні двері, – висловилася Анна. Вона пам’ятає, що бачила: парадні двері були прочинені. Тепер, коли вже цілком протверезіла, вона пам’ятає це чіткіше. На її думку, злочинець забрав дитину через парадний вихід, звідки потрапив на тротуар, і саме через це жодних чужих слідів не залишилося.
– Навіть якщо так, – каже Ресбак, – щось та й лишилося б. – Він уважно дивиться на них обох. – Ми розпитали всіх, кого тільки можна. Ніхто не бачив, як вашу дитину винесли через парадні двері.
– Це не доводить того, що цього не було, – сперечається Марко, його роздратування вже дається взнаки.
– Але ви так само не знайшли нікого, хто бачив би, як її виносили через задні двері, – категорично зазначає Анна. – Що ж, у біса, ви знайшли?
– У вашому датчику руху викручено лампочку, – нагадує їм детектив Ресбак. Він робить паузу й веде далі: – Ми також знайшли у вашому гаражі сліди шин, що не збігаються з вашими.
Він чекає, поки вони перетравлять останню інформацію.
– Хтось із ваших знайомих нещодавно користувався вашим гаражем? Ви дозволяли комусь паркуватися там?
Марко подивився на детектива й швидко відвів погляд.
– Ні, принаймні мені про таке не відомо.
Анна хитає головою.
Анна та Марко дуже знервовані. Та воно й не дивно, оскільки Ресбак щойно натякнув на те, що відсутність ознак чужої людини – особливо на подвір’ї чи в гаражі – вказує на те, що дитину виніс хтось із них.
– Вибачте, але я вимушений запитати вас про ліки в шафці у ванній, – каже Ресбак, повертаючись до Анни. – Про «Сертралін».
– Що ви хочете знати? – намагається уточнити Анна.
– Ви могли б розповісти мені, нащо вони вам? – делікатно запитує Ресбак.
– У мене легка депресія, – відповідає Анна, ніби захищаючись. – Пігулки прописав лікар.
– Ваш сімейний лікар?
Вона вагається. Дивиться на Марко, шукаючи допомоги, але потім відповідає:
– Мій психіатр, – зізнається вона.
– Зрозуміло, – каже Ресбак. – Можете