Подружжя по сусідству. Шарі Лапена
питає:
– І як нам поговорити з тим, хто її викрав, якщо він не зв’язується з нами?
Марко підіймає на неї очі:
– Через ЗМІ.
Анна замислено киває.
– Як думаєш, коли нам її повернуть?
Марко в розпачі хитає головою:
– Навіть не уявляю. Але ми тільки почали шукати, тож нам доведеться витратити певний час. Як щодо викупу у два чи три мільйони?
Анна не поворухнула й бровою.
– Мої батьки обожнюють Кору. Я впевнена, вони заплатять. Давай покличемо їх назад. І детектива теж.
Ресбак квапливо повертається до будинку подружжя Конті після телефонного дзвінка Марко.
І Марко, й Анна стоять у вітальні. У них заплакані обличчя, але налаштовані вони рішуче. На якусь мить Ресбаку видається, що вони збираються визнати свою провину.
Анна виглядає своїх батьків у вікно, що виходить на вулицю. От Річард з Еліс під’їжджають і швидко підіймаються сходами повз репортерів, якимось чином не втрачаючи гідності в мигтінні камер довкола. Анна впускає їх, обережно, лишаючись за дверима, щоб ніхто її не побачив.
– Що сталося? – питає Річард, схвильовано дивлячись то на доньку, то на детектива. – Ви знайшли її?
Пронизливі очі Еліс намагаються вловити кожну деталь. Вона водночас налякана і сповнена надії.
– Ні, – каже Анна. – Але нам потрібна ваша допомога.
Ресбак уважно придивляється до кожного з них. Марко мовчить.
Говорить Анна.
– Нам із Марко здається, що буде краще, якщо ми запропонуємо викрадачу гроші. Значну суму. Хто б там її не викрав, але, можливо, якщо ми запропонуємо достатньо грошей і пообіцяємо не переслідувати його, він її віддасть.
Вона повертається до батьків. Марко стоїть поряд із нею.
– Ми мусимо зробити хоч би щось, – благально каже вона. – Не можемо ж ми просто сидіти й чекати, коли він її вб’є!
Її очі безпорадно шукають обличчя батьків.
– Нам потрібна ваша допомога.
Еліс та Річард швидко перезираються. Еліс каже:
– Звісно, Анно. Ми зробимо все, що знадобиться, щоб повернути Кору.
– Безсумнівно, – погоджується Річард, енергійно киваючи головою.
– Скільки потрібно грошей? – питає Еліс.
– Як ви думаєте? – каже Анна, повертаючись до детектива Ресбака. – Скільки запропонувати, щоб її погодилися повернути?
Ресбак ретельно обмірковує відповідь. Якщо ти не винний, то, ясна річ, захочеш заплатити людині, яка викрала твою дитину, грошей, скільки завгодно грошей. А бюджет цієї родини, здається, майже необмежений. Тож, безумовно, спробувати варто. Можливо, батьки зовсім не причетні до цього. А час спливає.
– Яку суму ви мали на думці? – запитує Ресбак.
Анні ніяково, ніби її змушують повісити цінника на власну дитину. Вона взагалі не уявляє. Яка сума буде завеликою? А яка замалою?
– Ми з Марко думали про два мільйони або й більше.
Її вагання очевидні. Вона знічено дивиться на батька й матір. Чи не забагато вона просить у них?
– Звісно, Анно, – каже