Подружжя по сусідству. Шарі Лапена
знову взяла її на руки й гуляла з нею туди-сюди подвір’ям.
– А що було потім?
– Я займалася цим, поки не прийшов Марко.
– Це до котрої? – питає Ресбак.
Марко відповідає:
– Я прийшов додому близько п’ятої. Звільнився трохи раніше, тому що була п’ятниця і ми збиралися на вечірку.
– А далі?
– Я забрав Кору в Анни і відправив Анну поспати нагорі.
Марко то відхиляється на канапі, то ковзає вгору-вниз долонями по ногах. Часом починає сіпати ногою. Він не знаходить собі місця.
– У вас є діти, детективе? – запитує Анна.
– Ні.
– Тоді ви не розумієте, наскільки це може виснажувати.
– Ні. – Детектив змінює своє положення у кріслі. Вони усі вже стомилися. – О котрій ви пішли на вечірку до сусідів? – далі запитує Ресбак.
– Приблизно о сьомій, – відповідає Марко.
– І що ви робили між п’ятою та сьомою?
– Нащо ви це питаєте? – обурюється Анна. – Хіба це не марнування часу? Я думала, ви тут, щоб допомагати!
– Я маю знати, як усе було. Будь ласка, відповідайте якомога точніше, – спокійно каже Ресбак.
Марко простягає руку й кладе своїй дружині на стегно, ніби намагаючись заспокоїти. Він каже:
– Я бавився з Корою, поки Анна спала. Нагодував її кашкою. Анна встала десь о шостій.
Анна глибоко вдихнула:
– А потім ми почали сваритися щодо вечірки.
Марко помітно напружився.
– Чому ви сварилися? – запитує Ресбак, дивлячись Анні просто у вічі.
– Няня не змогла прийти, – відповідає Анна. – Якби не це, нічого б не було, – каже вона, ніби щойно це усвідомила.
Це щось новеньке. Ресбак не знав, що була ще й няня. Чому вони кажуть про це лише зараз?
– Чому ви раніше не згадували про няню?
– Хіба? – каже Анна, здивована.
– Хто ця няня? – запитує Ресбак.
Марко відповідає:
– Дівчина на ім’я Катерина. Це наша постійна няня. Навчається в останньому класі. Вона живе за квартал звідси.
– З нею ви говорили?
– Що? – перепитує Марко.
Здається, він уже не здатен слідкувати за перебігом бесіди. Можливо, через утому. Ресбак замислюється.
– Коли вона попередила, що не прийде? – запитує Ресбак.
– Вона зателефонувала близько шостої. Тоді було вже пізно шукати нову няню, – каже Марко.
– Хто говорив із нею по телефону? – Ресбак щось занотовує в записнику.
– Я, – каже Марко.
– Ми могли принаймні спробувати знайти іншу няню, – каже Анна докірливо.
– Тоді мені це не видавалося необхідним. Тепер, звісно… – Марко замовкає, опускає очі в підлогу.
– Можна мені її адресу? – запитує Ресбак.
– Я принесу, – каже Анна й іде на кухню. Поки вони чекають на неї, з кухні долинає бурмотіння: батьки Анни хочуть знати, що відбувається.
– Тож конкретно, через що ви сварилися? – запитує Ресбак, коли Анна повертається з кухні з папірцем, на якому нашкрябано ім’я та