Небіжка для ляльки. Олексій Щуров
показували труп Гармидерши та спійманих на місці злочину вбивць – Мару та Дряпку. Ґейдвіг набридло спостерігати кримінальну хроніку, і вона вимкнула телевізор. Спустившись, вона вирішила, що варто буде змінити табличку і зачинятися. Пора було відкривати нотатник. Щодо напису на столі у кухні, вона також вирішила забути про нього.
Простір для Ґейдвіг сьогодні закінчився домом, тому вона повернулася до спальні, вмостилася у крісло та розкрила нотатник, перегорнувши перший аркуш, в якому вже не було нових відомостей. Щодо наступних сторінок, то несподівано для себе Ґейдвіг знайшла, що вони і списані дрібним почерком, але таким, який можна легко прочитати. Вона вирішила, що тут будуть інструкції з виготовлення ляльок, але перші слова, які вона свідомо прочитала були такими: «З двох колод, що лежали на березі моря, створено було перших ляльок – Амблу та Аскіля, жінку та чоловіка. Але вони змогли стати людьми тільки після того, як у них вдихнули життя».
– Маячня якась, а не день, – вирішила Ґейдвіг. – Але слід читати далі.
«Майстер стане майстром тільки тоді, коли розділить себе з тим, що виготовив…»
– Старі дурні лекції з теорії мистецтв! – вигукнула вона обурено. – Що це за…
Але наступні слова змусили її уважно придивитися до змісту.
«… бо його створіння є кров’ю від крові, плоть від плоті, розумом від розуму, дух від духу свого творця, і є певна межа, яку майстер ніколи не повинен переступати, інакше через одержимість своїм створінням він і сам не помітить, як перетвориться на задумане ним. Творець може не помітити цю межу, тому єдине, чого він має остерігатися – це він сам».
– А це вже цікаво… Тільки би мої створіння були досконалими, і разом з ними вдосконалюватимусь і я сама, – прошепотіла Ґейдвіг. – Цю штукенцію треба уважно прочитати і вивчити напам’ять, бо хто зна: заберуть її у мене чи ні.
Далі малюнки супроводжувалися детальним описом, що куди під’єднувати, де що розташовано у майстерні і як усе треба робити, щоб досягти найкращого результату. Ґейдвіг була поглинена нотатником – і просиділа з ним до глупої ночі. Так вона і заснула у кріслі, в кімнаті з непогашеним світлом.
***
Без динаміків та гучномовців вона прокинулася близько опівдня, потягнулася, сидячи у кріслі, роздяглася та прийняла душ. Потім – похід на чисту кухню, гарячі грінки з сиром та овочами і кава з молоком. Після сніданку настрій у Ґейдвіг значно покращився і вона вирішила поближче ознайомитися з місцем, де розташовувалося її нове помешкання.
За вікном було зимно, йшов густий сніг. Тому варто було би подумати про одяг та дещо прикупити, тим більш, що у Ґейдвіг на руках була кредитка з величезною сумою на рахунку. Світла сукня, поверх неї куртка, знову черевики-мілітарі, у кишені картка – і Ґейдвіг вирушила на прогулянку по крамницях.
Ледве вона вийшла на майданчик, як їй одразу ж стало зимно. Сніг летів їй у обличчя та