Життя Марлен Дітріх. Том 2. Мария Рива
на гроші, які мала б віддати «на чай», послухала радіо, вивчила слова до пісні «Плоскостопа Шоша із порожнім кошиком»[19] – напевно, я єдина у школі знатиму її слова,– і у двохсоте побажала, щоб мені з якоїсь нагоди довелося назавжди залишитися в Америці.
На нас уже чекали рожево-бежеві апартаменти на «Нормандії», завжди готовій огорнути нас красою та дбайливо перенести до протилежного берега океану. Заграв оркестр, відгукнулися корабельні сирени. У віці «лише тринадцяти» я знову залишала свою домівку. Минулого разу мені пощастило повернутися, але тепер мене брали сумніви щодо наступного повернення сюди. Я щосили молилася, сподіваючись, що Матір Божа не заперечуватиме, якщо я зарахую себе до категорії «безпритульних, які підвладні бурям»,– бо саме їх вона обіцяє захищати й любити.
Я намагалася втопити свій смуток у розкішному басейні «Нормандії», але моя каліфорнійська душа томилася й нудилася без сонячного світла. «Забутися» у кінозалі було легше. Навіть мама пішла зі мною. Ми дивилися «Марію-Антуанетту» – екіпаж «Нормандії» був помітно небайдужий до фільмів із Нормою Ширер.
– Наразі вона має набагато кращий вигляд, ніж коли був живий її чоловік Тальберг,– раптом пролунав у тиші затемненого залу мамин голос. Публіка, не зговорюючись, зашикала – мовляв, не заважайте дивитися картину, але Дітріх не звернула на це жодної уваги. Вона щиро вірила, що будь-які фільми демонструються виключно для неї, і через це вважала всі кінотеатри власними переглядовими залами.
– Серденько… ти тільки подивись на цю роботу! Найкращий Адріанів дизайн за всі роки! Зрозуміло, що ці вбрання не мають нічого спільного з тим, що насправді носила Марія-Антуанетта, але кого це цікавить? Навіть Маєр не помітив би різницю.
Її коментарі ставали все запальнішими та різкішими. Шикання у наш бік посилювалося.
– А перуки! Подивись тільки на ці перуки: яка робота! Невже Сідні Гілароф[20] сам вигадав їх?.. Дещо перестарався, але…
– Mais, alors![21] – роздратовано промурмотів якийсь чоловік позаду нас. Мама обернулася, він упізнав її і багатослівно вибачився за те, що насмілився її потурбувати. Вона вела далі:
– У страусовому пір’ї, оксамитових бантиках, кучерях, що падають каскадом, та ще й у прикрасах… Вона просто смішна! Схожа на циркову конячку… проте гарна. Знаєш, якщо б Марія-Антуанетта була такою в житті, їй би ні за що не відтяли голову.Мій батько був зайнятий: він грав у шаффлборд[22] із симпатичною брюнеткою. Мені часто спадало на думку: чи ж усі ті «кралечки» справді цікавилися ним самим, чи їм просто кортіло посидіти поруч із тим, хто належав Дітріх? Останнє було тактично правильним: якщо не можна здобути королеву, треба наблизитися до її другої половини або до її доньки-принцеси. Слава та її аура зазвичай викликають таке бажання, що навіть онуки відомих людей стають жаданими партнерами в ліжку – і лише тому, що мають славетні гени. І це – справжня боротьба за виживання, яку доводиться вести, щоб існувати біля того
Хіт 1938 р. у США – напівпристойна пісенька з подвійним змістом, де ім’я дівчини похідне від «шльондра», а «порожній кошик» означає «венеричне захворювання».
Дизайнер на студії МГМ, автор багатьох зачісок, що стали «візитівками» зірок.
Та годі вже (
Настільна гра із монетами та дошкою, популярна в пабах.