California Man. Володимир Худенко
подивилася на неї і одповіла неохоче:
– Ні, мем, вона дуже смачна.
Потому демонстративно відчахнула величезний шматок і похапцем його ковтнула, до ладу й не розжувавши.
– Не мемкай, – турботливо впівголоса проказала Лузам. – Що сталось? – додала через хвилю. – Ти знов ходила в патруль?
Крістен схопила тарілку й піднялась як ошпарена.
– Тітко, можна я… – зам’ялась. – Поїм у кімнаті? Окей?
– Як хочеш, – розгублено кивнула Лузам.
Вона подивилася вслід Крістен і побачила, як та просто в дверях зіткнулася з Кайлом.
ЛУЗАМ ЛЮБИЛА ДИВИТИСЬ НА КАЙЛА, ОСОБЛИВО ОТАК КРАДЬКОМА. І в такі-от хвилини вона милувалася ним. Може, це навіть дивно – побрались вони цілу вічність тому, і бувало усяке… Сварки і примирення, клопоти – все от оце. А вона милувалася мужем, тихцем підглядала за ним, відчувала, як він її вабить. Часом у голову лізли не дуже приємні думки – їй здавалось, що просто вона в такі хвилі порівнює Кайла оцього і Кайла того, напівмутанта, що стрівся їй там унизу… Так, звичайно – тепер він красивий, порівняно з тим… Та вона відганяла цю думку. Вона говорила собі, що насправді завжди розрізняла у нім цього Кайла, що він проступав ще у тому хлопчині-мутанті, розбійнику і волоцюзі. А потім урешті казала собі, що не варто шукати причини, не варто – тебе вабить твій муж, і це класно і здорово, просто дивися на нього, милуйся собі крадькома… й не лише крадькома.
Вона й нині дивилась на нього усе ж замилувано. Середнього зросту жилавий чоловік зі скуйовдженою, як завжди, досить довгою смоляною чуприною яку прорізає таке ж, як у Крістен, бузкове пасмо. Він трошки заріс щетиною, мав ніс із горбинкою і сірі очі… Сорочка синя і потерті чорні джинси, звисає зі шворки рейнджерська зірка – він взагалі постійно виглядає трохи не по-військовому розхлябано.
І нині він зіткнувся у дверях із Крістен, і та вронила долів піцу із тарілкою.
– Чоорт!.. – протягла малеча злісно і плаксиво водночас.
– І тобі привіт, – всміхнувся Кайл.
А дрони кинулись прибирати розгардіяш.
– Зайшов до академії тебе зустріти, а ти на вулицях, – повів Кайл дещо роздратовано. – Ізнову? Чого до тебе в’ївся Коган? Він вже давно би мав тебе атестувати… Давай я завтра з ним поговорю.
– Ні, сер, я благаю, ні, – панічно замахала руками Крістен.
– Не вдома, – суворо одгукнувся Кайл.
Це він щодо «сера».
– Кайле… – видихнула Крістен. – Я сама. Окей?
Кайл наморщив чоло і вимовив рішуче, сам до себе:
– Зараз його викличу…
– Ні! – аж верескнула Крістен. – Досить! Мене і так там всі вважають приживалкою.
– Дурниці! – втрутилася Лузам.
– Нічого не дурниці, мем… ну… Тітко. Лузам. Я піду до себе, добре?
Крістен уже билася в істериці.
– Візьми ще піци, – все ж сказала Лузам.
– Я наїлась.
Дівча вибігло із кухні, ледь не збивши Кайла з ніг. Той закричав їй услід:
– Чекай!
– Та можу я побути на