Королівський убивця. Assassin. Робин Хобб
Фітц. За мить повернувся зі звісткою, що король викличе мене у зручний для себе час, а ще він радий, що я в безпеці. Я тихо пішов геть від дверей, зрозумівши з його слів більше, ніж зі слів будь-кого іншого. Шрюд ніколи не промовляв чемних, але марних фраз.
Далі по коридору містилися кімнати Веріті. Тут мене теж пізнали, але, коли я попросив вартовця сповістити Веріті, що я повернувся і хочу здати звіт, він відповів лише, що принца Веріті немає в його кімнатах.
– То він у вежі? – спитав я, задумуючись, навіщо він пильнує о цій порі року. Зимові бурі охороняють наше узбережжя від піратів принаймні ці кілька місяців.
На його обличчі повільно розповзлася усмішка. Побачивши моє здивоване обличчя, він весело вищирився.
– Принца Веріті немає в його кімнатах, – повторив він. А по тому додав: – Я простежу, щоб він дістав твоє послання, тільки-но прокинеться вранці.
Якусь мить я стояв, остовпівши, як бевзь. Тоді відвернувся й тихо пішов. Я відчував свого роду здивування. Це теж означало, що в Оленячому замку є королева.
Я видряпався ще на два поверхи й пішов коридором до своєї кімнати. Пахло затхлістю, у каміні не горів вогонь. Холодно, запущено, всюди пилюка. Хай там що, а цієї кімнати жіноча рука не торкалася. Вона здавалася пустою і безбарвною, наче келія. І все-таки тут тепліше, ніж у наметі на снігу, перина на ліжку була такою ж м’якою і товстою, як я її пам’ятав. Ідучи в бік ліжка, я скинув брудний дорожній одяг. Упав і заснув.
Розділ 3
Відновлення зв’язків
Найдавніша згадка про Старійшин у бібліотеці Оленячого замку міститься в пошарпаному сувої. Неясні плями на пергаменті змушують припускати, що для його виготовлення використано плямисту шкуру тварини, невідомої сучасним мисливцям. А сировиною для чорнила стали виділення восьминога та корінь лісових дзвіночків. Воно добре витримало випробування часом, куди краще, ніж кольоровий атрамент, уживаний для ілюстрацій і заставок у тексті. Цей атрамент не лише збляк і розплився, але й у багатьох місцях привернув увагу якихось личинок, що погризли пергамент, призвівши до його одубіння. Внаслідок цього він, колись гнучкий, став надто ламким, щоб його можна було розгорнути.
На лихо, найпошкодженішими виявилися внутрішні частини сувою, де наведені відомості про подорож короля Вайздома Мудрого, відсутні в будь-яких інших документах. Із фрагментарних залишків можна здогадатися, що якась гостра необхідність змусила Вайздома розшукувати вітчизну Старійшин. Королівські клопоти і нам відомі: піратські наїзди безжалісно плюндрували узбережжя. Певні уривки підказують, що він від’їхав у напрямку Гірського королівства. Не знаємо, чому король вважав, що ця дорога приведе його до вітчизни міфічних Старійшин. На жаль, останні етапи подорожі та опис зустрічі зі Старійшинами, мабуть, були багато ілюстрованими, бо тут пергамент перетворився на мереживо скалічілих уривків слів та частин рисунків. Ми нічого не знаємо про цю першу зустріч. Навіть гадки не маємо, як король умовив Старійшин стати його