Події, що змінили Україну. Владислав Карнацевич
безпеку забезпечував Острозький, прибулий зі своїм озброєним загоном. Лави прибічників унії очолювали чотири православних єпископа, невелике число католицьких ієрархів і королівських чиновників.
Переговори швидко зайшли в безвихідь. Уніати прямо заявили, що ніякі доводи не змусять їх відректися від унії. Собор розділився на два окремі собори. На уніатському київський митрополит Михайло Рогоза зрадив анафемі єпископів львівського і перемишльського, на православному ж представник константинопольського патріарха відлучив від церкви митрополита і сім уніатських єпископів. 15 грудня 1596 року Сигізмунд III видав універсал, в якому проголосив обов'язковими рішення Брестського уніатського собору. Єпископам-уніатам він дарував право володіння всіма монастирями і церквами Східного обряду на території Речі Посполитої. Нова церква отримала назву греко-католицької.
Насадження нової віри велося насильницькими методами. У містах православних не призначали на муніципальні посади, саботували видачу дозволів на заняття тим або іншим ремеслом або торгівлею. Пани примушували своїх селян приймати уніатських священиків і виганяти православних попів. Православні священики вимушені були переходити в уніатство, таємно зберігаючи вірність вірі предків. Наступником померлого в 1599 році Михайла Рогози став один із творців унії Іпатій Потій. Удавшись до прямих репресій – грабежам і арештам, – Іпатій загарбував кафедри і монастирі з їх маєтками. Намагався він захопити і Києво-Печерську лавру, всіляко підривав діяльність православних братств. Не випадково одним з головних гасел виступів українського козацтва, що посилювалося, був захист православної віри від уніатів.
Протистояння між двома церквами в Україні, що продовжувалося ще не одне сторіччя, знайшло віддзеркалення в полемічній літературі, діяльності видатних представників української культури і національно-визвольного руху. Треба сказати, що уніатська церква знайшла свою паству і своє більш ніж гідне місце на релігійній карті України. їй призначено було пережити період гонінь спочатку при царській владі, потім за радянських часів. У 1946 році з подачі радянських властей греко-католицька церква була ліквідована, але з початком У СРСР перебудови її діяльність відновлена.
Відновлення православної ієрархії при гетьманові Сагайдачному
Після ухвалення Берестейськой унії Україна виявилася розколеною надвоє. Єпископи на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою і більша частина української шляхти підтримували унію, тоді як парафіяльні священики, козаки і міщани виступали проти. Незабаром після підписання Рогоза позбавив єпископського сану львівського єпископа Гедеона Балабана і перемишльського – Михайла Копистинського. Втім, останні знаходилися під захистом князя Острозького, козаків і братств і де-факто продовжували займати свої кафедри.
У 1607 році, коли помер єпископ Балабан, наступник Рогози Іпатій Потій намагався призначити на його