Чому не Еванс?. Агата Кристи
тобі партію в гольф. Що скажеш?
– Гаразд, моя повелителько, – радісно відповів Боббі.
Вони весело вирушили на поле, і йшлося їм про слайси та удари й про те, як ідеально підсікти м’яч, щоб він приземлився на гріні.
Недавня трагедія забулася, аж поки Боббі, закочуючи м’яча патером[8] в одинадцяту, щоб зрівняти рахунок по лунці, не скрикнув.
– Що таке?
– Нічого. Просто дещо згадав.
– Що?
– Ну, ці люди, Кеймани, прийшли до мене запитати, чи не сказав, бува, Алекс Прітчард чогось перед смертю, і я відповів їм, що ні.
– І?
– Я тільки-но згадав, що він дещо промовив.
– Не найкращий ранок у твоєму житті, правду кажучи.
– Розумієш, вони мали на увазі не це, тому я, мабуть, і не згадав одразу.
– І що ж він сказав? – поцікавилася Френкі.
– Він сказав: «Чому не Еванс?»
– Як дивно. І більше нічого?
– Ні. Він просто розплющив очі, раптово промовив це, а потім помер, бідолашний.
– Ну, що тобі порадити, – озвалася Френкі, обмірковуючи почуте. – Не бачу причин для хвилювання. Це не важливо.
– Так, не важливо. Але мені треба було розповісти їм про це. Розумієш, я сказав, що він узагалі мовчав.
– Ну, це майже те саме, – мовила дівчина. – Тобто це не те, що він попросив: «Перекажіть Ґледіс, що я кохаю її», або повідомив: «Заповіт у горіховому столі», чи видобув іще якісь притомні романтичні Останні слова, як буває в книжках.
– Ти не думаєш, що їм варто переказати його слова?
– Я не завдавала б собі клопоту. Це навряд чи має якесь особливе значення.
– Мабуть, ти маєш рацію, – відповів Боббі та з новим завзяттям повернувся до гри.
Але насправді проблема не йшла йому з голови. Вона здавалася дріб’язковою, проте не давала йому спокою. Через цю дрібницю він почувався незатишно. Точка зору Френкі була зваженою і правильною. Боббі відчував це. Слова небіжчика не мали жодного значення, краще їх відпустити. Однак сумління продовжувало слабко йому дорікати. Він сказав, що покійний не вимовив жодних останніх слів. А це була неправда. Дуже банально й безглуздо, але Боббі гнітило це. Нарешті, підкорившись пориву, молодик сів і написав листа містерові Кейману.
Містере Кейман,
я щойно згадав, що Ваш свояк таки сказав дещо перед смертю. Здається, він промовив таке: «Чому не Еванс?» Перепрошую, що не розповів про це вранці, але я не надав його словам значення, от вони й вилетіли мені з голови.
Щиро
Роберт Джонс
За день Боббі надійшла відповідь.
Містере Джонс (писав містер Кейман), Вашого листа від шостого числа одразу передали мені особисто. Дуже вдячний Вам за те, що так точно переказали слова мого свояка, попри відсутність у них значущості. Моя дружина лише сподівалася, що її брат міг зоставити для неї якесь повідомлення. Утім, вдячний Вам за сумлінність.
З найкращими побажаннями
Лео Кейман
Боббі здалося, що йому плюнули в душу.
Розділ
Ключка, призначена для забивання м’яча в лунку з невеликої відстані.