Виховання без нервування, або Як упоратися з розбишаками, упертюхами, ледарями, плаксіями, крикунами та хитрунами. Вікторія Горбунова
перекладацьку агенцію… І кожного разу все кидала, якщо знаходився хтось, агресивно незадоволений її роботою: «Знаєте, я ж ніколи в дитинстві не відчувала підтримки. Що б я не робила, чим би не захоплювалась – усе сприймалось як дитяча примха, щось несерйозне і скороминуще. Правильним було тільки те, що пропонували батьки. А це – гарно вчитися й отримати серйозну професію».
– Віко, а ти пробувала просто і відверто пояснити, що є речі, які тобі дуже не подобаються? Пояснити без істерик, розказати, що ти відчуваєш, попросити час на роздуми, сказати батькам, що ти розумієш їхні тривоги і будеш обережною, завжди будеш із ними на зв’язку і прислухатимешся до порад, але житимеш своїм життям, тому що воно твоє.
– Не знаю…
Віка і справді не знала. А не знала вона тому, що в її житті не було можливості приймати самостійні, вільні від батьківського тиску рішення. Єдина її спроба висловити протест не була почута і наразилася на санкцію – бойкот. Коли особиста помічниця Вікиного тата відмінила наші консультації через те, що «такого психолога нам не треба», я щиро сподівалася, що дівчинка все-таки знайде своє ім’я, і нехай воно не відразу зазвучить як «Вікторія», але буде почуте її батьками. І я не помилилася. Віка знайшла мене в Мережі, зафрендилася зі мною, й одного дня я перепостила її статус. Ось він, повністю і без редакції:
«Море і гори весною зе бест. Чим ми вище, тим ширша стежка від призахідного сонця на морі. Тато, дякую за намет, він справді витримує зливу. Мама, я тепло вдягаюсь на ніч, правда». (3 травня з Ай-Петрі, Livadiya, Ukraine, через стільниковий пристрій).
На жаль, буває так, що діти втрачають інтерес до життя, падають на диван із мисочкою родзинок, жують і «втикають» у рекламу. Давайте допоможемо їм віднайти втрачене:
– покажемо, щосвіт повен пригод і відкриттів;
– навчимо бути творчими, шукати нове та експериментувати;
– дамо можливість самим приймати рішення, шукативихід, зважувати наслідки;
– будемо підтримувати в усіх починаннях та пишатимемося досягненнями.
Зовсім неорганізований, або Як розвинути самостійність та розподілити відповідальність
Трирічна Наталочка сиділа на диванчику поряд із мамою тихенько і майже незрушно. Їй, звісно, хотілося швидше зіскочити й побігти до іграшок, але мама сказала: «Будеш поряд», – і дівчинка не наважилась суперечити, лише дивилася на ляльок у маленькому ліжечку і хилила голову то на одне плече, то на інше, не інакше як колискову наспівувала. Я, замилована, трохи «випала» з розмови з її мамою, до якої повернулась на словах:
– …Вона вже доросла, тож я хочу, щоб і поводилась відповідно, сама вмивалась і зуби чистила, речі в садок збирала, вдягалась, посуд зі столу за собою прибирала, іграшки складала на місця, форму на секцію теж і стежила, чи є чисті речі на завтра. Хочу, щоб без нагадувань, щоб