Жорстоке небо. Максим Кидрук

Жорстоке небо

мотнув головою бельгієць. – Я б не сідав у літак, якби думав, що він може стати моєю труною.

– Гаразд. Давай спробуємо опустити цього красеня на землю.

Ротко вивів на центральний дисплей перелік пунктів передпосадкового контрольного списку – вгорі екрана висвітилося «APPROACH CHECKLIST». «ААРОН» виконував останній розворот перед вирівнюванням щодо осі посадкової смуги.

– Частота ILS,[35] – почав українець.

– 132,4. Встановлено.

– Швидкість – 140 вузлів.

Метью прокрутив регулятор швидкості на центральній панелі – цифра на покажчику справа від регулятора зменшилася зі 155 до 140. Автопілот автоматично збавив тягу двигунів і ледь підняв спойлери, сповільнюючи літак до щойно заданої швидкості.

– 140, встановлено.

– Шасі опустити.

– Шасі випущено, – хлопець почекав, поки спалахнуть зеленим усі три індикатори на панелі «LDG GEAR[36]», і додав: – Зафіксовано.

– Закрилки на повну.

Ріґґсон перемістив важіль управління закрилками в найнижче положення:

– Закрилки повністю випущено.

Наостанок Ротко нагадав:

– ILS має другу категорію точності, висота прийняття рішення – 30 метрів, – за такої видимості це було важливо.

– 30 метрів… вас зрозумів, капітане.

– Checklist завершено.

Метью зв’язався із диспетчерською аеропорту Париж-Північ і доповів про готовність до приземлення.

7

13 лютого 2013, 22:00 (UTC +1)

Міжнародний аеропорт Париж-Північ

У залі управління польотами було тісно: дві зміни диспетчерів, метеоролог, кілька працівників наземної служби, що прийшли порадитись з Робером Паск’єром, згуртувались у приміщенні, нерозрахованому на таку кількість людей.

Залу наповнював невиразний фоновий шум, обов’язковий атрибут напруженої роботи, який непомітно і в той же час істотно діяв на нерви. Помалу ставало душно. Ґастон Лем’єр стікав потом так, наче посеред спекотного літнього дня вирішив побігати у шерстяному светрі. Чоловік раз у раз облизував зашкарублі губи і важко зітхав.

Ніхто зі зміни Ґастона додому не йшов. Біля кожного радарного монітора сиділо тепер по двоє диспетчерів. Ситуація, коли під час передавання зміни в центрі управління польотами працювало одночасно два колективи диспетчерів, нечасто, але траплялася, тому новоприбулі чудово знали, як допомогти колегам, не нав’язуючись і не заважаючи. Єдиний, хто в такій ситуації залишався без роботи, – Жерар Пеллерін, старший диспетчер нової зміни. Керівник у центрі управління польотами повинен бути один, а тому Пеллерін не міг (та й не хотів, будемо відверті) втручатись у роботу Ґастона Лем’єра і перебирати на себе частину відповідальності. Після того як Пеллерін прибув до диспетчерської, Лем’єр коротко описав йому стан справ у аеропорту, потому чоловіки обговорили розподіл обов’язків і умови,

Скачать книгу

ILS (англ. instrument landing system – система посадки за приладами, або курсо-глісадна система) – сукупність наземних засобів, використання котрих в умовах обмеженої видимості (низька хмарність, туман, дощ чи сніг) дає змогу вирівняти літак щодо посадкової смуги і безпечно привести його строго до необхідної точки торкання. Вирівнювання літака здійснює автопілот за отриманими від курсо-глісадної системи радіосигналами. Втім, залежно від особливостей аеропорту та можливостей ILS передбачено мінімальну видимість, необхідну для безпечного приземлення. Якщо в разі досягнення певної висоти (яку в авіації називають висотою прийняття рішення, ВПР) командир повітряного судна не встановив візуального контакту з посадковою смугою (не бачить вогнів смуги), посадку скасовують і літак спрямовують на друге коло. Розрізняють 5 категорій точності під час посадки за приладами: І (ВПР складає 60 м), ІІ (ВПР – 30 м), ІІІa (ВПР менше за 30 м, але більше від 15 м), IIIb (ВПР менше за 15 м) та IIIc (без обмежень – посадка за нульової видимості).

Скорочено від «LANDING GEAR» – шасі (англ.).