Загублений між війнами. Наталка Доляк
Говорили, щоправда, як і в холодніших широтах, про англо-бурську війну. Дивились із захватом на військових у парадних мундирах, котрі також, як і цивільні, їхали не в Африку, а на води. Чіплялись до тих військових, товстих сивих дядьків, що давно перебували у відставці, розпитуючи про суть війни, про переваги однієї чи іншої сторони, про бурів та англійців.
Ще перебуваючи десь у Біскайській затоці чи поблизу Гібралтару, ці балакуни дозволяли собі розмірковувати про людей, які воюють та гинуть в Африці, не добираючи слів.
– Не треба так ідеалізувати бурів, – казав хтось, хто вважав себе здатним противитись загальній думці чи то в силу своїх статків, чи в силу генеральського чину. – Наскільки мені відомо, це народ-невіглас, народ суворий, позбавлений притаманного англійцям гонору, або шику, яким можуть похизуватись французи, чи й німецької педантичності. Нічого подібного у бурів ви не знайдете. Тут їм, звичайно, до європейців далеко. Але з огляду на деякі їхні перемоги можна погодитись, що хоробрості їм не займати. До того ж вони доволі хитрі.
– Вони прекрасні! – обурювалась якась екзальтована росіянка, в якої на переніссі приліпилося не потрібне їй пенсне. Що воно не потрібне, було зрозуміло з того, що дама весь час дивилась поверх скелець, а носила цей аксесуар, скоріш за все, аби показати, що вона жінка сучасна й начитана. Панянка втягувала щоки на знак незгоди й відкривала медальйон, в якому була захована малесенька картка з чиїмсь бородатим зображенням.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.