Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода
вашої провини на вас нападають? Чи не дивно це?
– Анітрохи не дивно, – відповіла Сова. – Вони й поміж себе те саме завжди чинять. А щодо прикрості, то я її терплю, бо хоч сороки з воронами та граками мене й скубуть, але орел і пугач не чіпають; та й афінські громадяни мене шанують.
Краще бути в любові й пошані в одного розумного й добродушного, ніж у тисячі дурнів.
Байка 15
Змія і Буфон
Коли Змія скинула навесні линовище, побачив її Буфон.
– Як ви, пані, помолоділи! – вигукнув він із подивом. – Яка тут причина? Скажіть, будь ласка.
– Я вам охоче відкрию свій секрет, – мовила Змія. – Ходімо зі мною. І повела Буфона до тієї тісної щілини, крізь яку вона з великим трудом пролізла й усе старе дрантя із себе здерла.
– Ось, пане Буфоне! Будьте ласкаві пролізти крізь оцей вузький прохід. Аяк тільки пролізете, тієї ж миті оновитесь, залишивши весь непотріб по той бік…
– Та що це ти, задушити мене тут хочеш?! – скрикнув Буфон. – Навіть коли мені й пощастить сюди пролізти, то з мене ж усю шкуру здере…
– Прошу не гніватись, – сказала Змія, – але, крім оцього, іншого шляху туди, де я побувала, нема.
Що кращим є добро, то більшим же трудом окопане воно, неначе ровом. Хто труда не докладе, до добра не перейде.
Байка 16
Жаби
Як висохло озеро, то Жаби поплигали шукати собі нового житла. Нарешті закричали всі:
– Ах, яке розкішне озеро! Воно буде нам вічним житлом. І тут-таки шубовснули в нього.
– А я, – сказала одна з них, – маю намір жити в одному з джерел, що наповнюють ваше озеро. Бачу он далеко-далеко затінений пагорб, що посилає сюди багато струмочків. Там я сподіваюсь знайти для себе добре джерело.
– А чому так, тіточко? – спитала молода.
– А тому так, голубко моя, що струмочки можуть побігти в інший бік, і ваше озеро, дивись, знову висохне. Джерело для мене завжди надійніше, ніж калюжа.
Усякий достаток може здрібніти й висохнути, як озеро. А от чесне ремесло є невичерпним джерелом нехай і небагатого, але безпечного прожитку. Яка сила-силенна багатіїв щодня перетворюється на убогих. І в цій аварії корабля однією-єдиною гаванню є ремесло. Найбідніші раби походять від предків, що жили в калюжі великих статків. Недаром Платон[11] казав: «Усі королі з рабів, а всі раби походять з королів».[12] Це буває тоді, коли володар усього, час, знищує достаток. Так знаймо ж, що всіх наук голова, око й душа – це навчитися жити порядним життям, заснованим на законі віри та страху Божого, як на найголовнішій точці. Ця точка – основа й джерело, що породжує струмочки цивільних законів. Вона – наріжний камінь для будівничих благословенного житла, і твердість цього каменя робить усі посади й науки корисними, а вони – щасливим суспільство.
Байка 17
Два коштовні камінці: Алмаз і Смарагд
Високих якостей Смарагд, перебуваючи в славі при королівському дворі, писав до свого друга Адамантія таке:
Любий друже!
Як шкода, що ти не дбаєш
Платон (427–347 pp. до н. є.) – великий давньогрецький філософ-ідеаліст.
Про це Платон писав у діалозі «Теетет» (175а)