Настане день, закінчиться війна…. Петро Лущик
Василю, вип’ємо за наших дітей. Шкода, що Микита не дожив до цих часів.
Після першої чарки господиня принесла закуску. Закусувати було незручно, і Данило налив ще по одній.
Після другої чарки розмова стала невимушеною, зникли умовності, що існували до того.
– Ох, Теодоре! – говорив Данило. – Через тебе я втрачаю ще одного свата.
– Чому? – здивувався Василь. – Ти маєш на увазі війта?
– Та шляк би його трафив з його війтовством! – сплюнув Панько. – Ілько мене вже замучив своїм: «То коли присилати від Семена сватів?» Для своєї дочки я зла не хочу. Лише добра. А те, що із Засмужним їй буде добре, я знаю. Я про те, що Марта вже є свахою. Навіть випити немає з ким. Остання надія на Дмитра. У вас вже точно немає сестри.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.