Сині етюди. Хвильовий Микола
Досить. Можна жити скромнiш.
… У манастирськiм саду гримнув традицiйний соловей. За манастирем заграло сонце в рожевi сурми.
Мура каже (промова в нiс):
– Ан-дре.
Це так поважно, нiби в сальонi графинi X. Але – це не так: тiльки погляд маман, а взагалi – йолки зеленi. I все.
…Нарештi комуна розiйшлась на роботу. Залишились: Варвара i Андрiй.
Тут i кiнець другому роздiловi.
III
Варвара варить борщ на примусi, а Андрiй чистить картоплю. Рожевi ранковi сурми бiлiють. Iде день i бiла музика дня. Традицiйний соловей замовк. Над манастирем сонце.
Звичайно, Варвара буркотить:
– Ну от: була у панiв – робила. Тепер у комунiї – i знову роби.
Андрiй каже:
– Так ви не робiть, Варварушко. Ми й самi справимось.
– Не робiть! А хто ж обiд зварить?! Га?!
– Ну, то робiть, Варварушко.
Хвилюється:
– Варварушко… Варварушко… Нi в якiм разi й баста. Ну-с…
Андрiй раптом зривається з мiсця й мчиться до столу.
Навздогiн йому смiх:
– Ага. Приспiчило!
Андрiй хапає папiрець i олiвець i нервово накидає нерiвнi лiтери. Це – поезiя. Вiн увiйшов у творчу екстазу. Суєтиться по кiмнатi, спiшить полетiти й бурмоче незрозумiлi фрази.
А Варвара? О, Варвара спокiйна, як курка на сiдалi. Картоплю покинув? I бiс iз нею, з картоплею. Приспiчило – значить будуть грошi. О, Варвара це вже знає.
Коли до Варвари заходить сусiдка. Варвара зводить хмуро брови й пошепки каже їй, вказуючи на Андрiя:
– Ви не думайте, що вiн абищо. Вiн не абищо, а ось…
I виймає з кишенi Шевченкiв портрет.
– Знаєте хто? Це Кобзар, значить. Товариш Шевченко, отой, що на сполкомi висить. А вiн (жест на Андрiя), значить, пiд Шевченка пише рiзнi пiснi, скажемо, та iншi прозвiдєнiя.
…Андрiй по кiмнатi носиться. Варвара картоплю чистить. Борщ над примусом булькає. А за вiкном повiтове мiсто, де пахне Гоголем, i вiдходить за обрiй слобожанська степова далечiнь. ..Да, ще про Гордiєнка не казав.
Добре, скажу.
IV
Йосип Гордiєнко – хороший хлопець. Але – «педантична пунктуальнiсть»: слова Бобчинського чи Добчинського – не пам’ятаю. Йосип, спец з Упродкому, завжди виголений i свiжий, мов хлоп’яча ковзалка.
…Це з його записної книжки:
…«Пiдвiддiл голiння" (пiдсумок за п’ять рокiв) 113 р. голився своєю бритвою, з них: 14 – на дворi (кiмнату зайняли бiльшовики), 99 – у кiмнатi; з цих 993 – порiзався: 1 раз сам не знаю чому, а 2 рази забув помантачити бритву. 118р. голився в мiсцевого цилюрника, що квартирує за Паланкою; з них 5 – в отрядi: цилюрник одступав з Червоною Армiєю. I т. д. А це з вiддiлу самоосвiти: 18 вересня прочитав З сторiнки (такої-то) книги, звичайно, з марксизму, тодi ж одна година пiшла на вивчення англiйської мови для ознайомлення з тред-юнiонами в оригiналах, звичайно, з марксистського погляду» й т. д.
…З другої кiмнати чути:
– Товаришу Гордiєнко.
Вiн пiдводиться й резонно пiдкреслює:
– У нас прiзвище одкидається. Кажiть просто: товаришу Йосипе.
А Варвара пiдслухала:
– Варваро. Йдiть-но сюди.
Варвара незадоволено:
– Можете