Співомовки. Степан Руданський

Співомовки - Степан Руданський


Скачать книгу

      А як поле ізорем,

      То вже чиє краще?

      То не наше, а чуже,

      То чуже, не наше.

      А раз мати таки нам

      Збитка ізробила:

      Взяла батьковий кожух

      Та й гречку накрила.

      А худоби було шмат,

      Гречка лиш біліла,

      Та з кожуха як пішла —

      Чисто гречку з’їла.

      А було й таке у нас,

      Що ми й лавки мали,

      Та все-таки через ню

      І то позбували.

      Як умерла — де було

      Домовини взяти?

      Мусили вже для біди

      І лавки віддати.

      Та ще потім по біді

      І обід справляли,

      Взяли собі понад став

      Людей поскликали.

      Та й просимо їх удвох:

      «Пийте юшку, люди!

      Як вип’єте теє все —

      То там рибка буде!»

      А тепер ми розійшлись —

      Батько шинк тримати,

      А я не так до шинка,

      Як люблю орати.

      Батько п’яний все держить

      За шинок рукою,

      А я орю, як уп’юсь,

      Носом за корчмою.

      Гуменний

      Їздив дідич за границю,

      Назад повертає —

      От гуменний на границі

      Пана і вітає.

      Поклонився, привітався.

      «А що там, Іване?»

      А гуменний йому каже:

      «Та все гаразд, пане.

      Одно тілько…» — «А що тілько?»

      Дідич обізвався.

      «Та то, пане, що ваш ножик

      Складаний зламався».

      «Ну! Зламався, так зламався,

      Що там споминати.

      Певне, хлопці мали гратись

      Та й мали зламати?»

      «Таки правда, ясний пане!

      Хлопці ізламали,

      Лиш не грались, а сивого

      Коня білували».

      «А з чого ж то сивий згинув?»

      «Пані хорували,

      За лікарством як погнали,

      То і підірвали».

      «То і пані хорувала?

      Ах, Боже мій, Боже!

      Що ж? Здорова моя пані?

      Говори, небоже».

      «Помоліться, пане, Богу!

      День лиш хорували,

      А на другий од пожару

      Богу й душу дали!»

      «Од пожару?… Що такеє?…»

      «Просте, пане, діло:

      Як зайнявся тік у пана,

      То все погоріло!»

      «Пані вмерла, все згоріло…

      Будь здоров, Іване!…»

      «А ще ж панна ваша вдома,

      Поверніться, пане!»

      «Що ж там, голубе Іване?

      Як там бідна дочка?»

      «А нічого, уповила

      Хлопця, як линочка!»

      Спом’янув тут бідний дідич

      Чорта і чортицю,

      Плюнув з лиха, сів на бричку:

      «Рушай за границю!»

      Становий

      Гнався постом засідатель

      На чиюсь біду.

      Серед


Скачать книгу