Розбійницькі скарби: Казки про розбійників. Сборник
вони додому, і каже йому лісник:
– Ти вже можеш бути розбійником.
І відпускає його лісник. Дає йому хорошого коня, одяг, шаблю, пістолет, нагайку. І золота, скільки він зміг узяти на коня. І з тим поїхав хлопець додому. На той час брати вже збудували собі хати, а стару, батьківську, лишили йому. Обидва брати жили в межу з ним, один з правого боку, а другий – з лівого.
Розговорилися з ним брати, а він каже:
– Що буде, браття, то буде, а панщину робити ми не будемо. Я сам не піду і вас не пущу.
Переночували вони, а на другий день ще від пана ватага і кричить селом:
– На роботу!
Прийшов він і до розбійника. І б'є у ворота. Розбійник виходить і каже:
– Я сам не піду на панщину і братів не пущу.
А в той час дуже строго було з панщиною. Як він сказав, що не піде, ватага підкликав його до воріт.
– Що ти за один, що до пана на роботу не хочеш іти та ще й братів не пускаєш?
– Я – розбійник.
Ватага хотів його вдарити. А він нічого не каже. Та пішов до хати, взяв нагайку, почепив собі шаблю й пістолет і виходить.
– Як хочеш жити, то злазь з коня! – крикнув він до ватаги.
Той чи хотів, чи не хотів, але мусив злазити. Як почав його розбійник маштиганити нагайкою! Б'є його, скільки хоче. Той проситься:
– Лиши мене! Я піду до пана і скажу йому все, скажу, що ви три на роботу не йдете.
– Ні, ти скажи, що все село ми на роботу не пускаємо.
Сідає ватага на коня, ще до пана і каже:
– У цім селі є розбійник. Він дуже набив мене і каже, що не пустить на панщину ні одного чоловіка з села.
– Сідай на коня, їдь до нього і по-хорошому з ним поговори, скажи, я просив, щоб він приїхав до мене, – каже пан.
Поїхав ватага до розбійника і каже йому все це.
– Їдь, я приїду, – сказав розбійник.
Той поїхав, а розбійник убрав на себе найкращу одежу, почепив шаблю, пістолет, сів на коня й поїхав до пана. Пан приготував стіл з наїдками й напитками. Сіли вони, пригощаються. Пан і питає його:
– Скільки ж ти вчився на розбійника?
– Три роки, – відповідає розбійник.
– А де ж та школа?
Розбійник не хоче сказати. Пан його й лишив. І говорить йому:
– Коли ти розбійник, то вкради у моєї жінки перстень з пальця. Як украдеш, дам тобі третю часть маєтку.
– Вкраду, – каже розбійник.
– Коли?
– Увечері.
– А як же ти зайдеш до хати, як двері у пані всі на замку? – питає пан.
– Вікном зайду.
– Яким вікном?
– А оцим, – показав розбійник на одне вікно.
Пішов він додому та скинув добру одежу і вбрав дрантиву. І знову пішов до панського подвір'я. А панські слуги питають:
– Чого тобі треба?
– Хочу найнятися до пана на роботу. Я бідний. Лишився без тата й без мами.
Сказали слуги панові, а він каже:
– Добре, най іде гуси пасти.
Прийшли слуги та й кажуть йому:
– Як хочеш гуси пасти, то пан приймає тебе.
– Добре.
Сказали йому, щоб