Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
мужність і воєнний талант Скандербегом (так вони вимовляли ім’я Олександра Македонського). Скандербег звільнив від турків частину Албанії та заснував Лежську лігу – об’єднання албанських князів. На чолі її військ Скандербегу вдалося неодноразово відбивати наступ турків. Він одержав перемогу у всіх 25 битвах, якими командував. Але після його смерті турки знов оволоділи Албанією, і вона ще декілька століть перебувала у поневоленні. Тільки у 1912 р. після поразки Туреччини у Першій Балканській війні країна стала незалежною державою. У 1928 р. Албанія була проголошена монархією. Королем став А. Зогу, який ще раніше здійснив державний переворот, самочинно проголосивши себе президентом. Але під «мудрим» правлінням самозваного короля у 20 – 30-х роках. Албанія підпала під вплив фашистської Італії, у 1939 р. була окупована нею, а у вересні 1943 р. опинилася під владою фашистської Німеччини. Однак вже у листопаді 1944 р. Національно-визвольна армія Албанії звільнила країну від окупантів. А в січні 1946 р. держава була проголошена народною республікою.
Відтоді Албанія розвивалася за соціалістичним зразком. У 1978 р. вона стала називатися Народною Соціалістичною Республікою Албанією. Втім, ще на початку 60-х років держава почала ізолюватися від СРСР та інших країн соціалістичного табору, намагаючись розвиватися лише за рахунок власних сил і ресурсів, що призвело до втрати кредитів з боку цих країн. Тоді албанський уряд звернувся до Китаю і одержав від нього економічну допомогу. У наступні 15 років промисловість і сільське господарство виросли майже в 3 рази. В той період були побудовані великі ГЕС, заводи, фабрики, хімкомбінати, металургійні підприємства. Країна була повністю електрифікована. Виросла розгалужена мережа шосейних доріг і залізниць. Але албанський народ жив бідно, а у 80-ті роки «період опирання на власні сили» зовсім знизив рівень його добробуту.
Демократичні перетворення у країнах соціалістичного табору не могли не вплинути і на Албанію. У травні 1995 р. вона була проголошена Республікою Албанія. Але демократична партія, яка прийшла до влади ще у 1992 р., не виправдала довіри албанців. На початку 1997 р. в країні почалися народні заворушення, які супроводжувалися захопленням зброї, відмовою коритися владі. Багато албанців емігрували у країни Європи, перш за все в Італію. Тоді європейська спільнота, щоб запобігти повному безладдю і масовій еміграції, ввела до Албанії збройні сили НАТО.
І зараз Албанія продовжує залишатися майже «закритою» країною, на цей раз не в зв’язку з політичними причинами. Туди мало хто приїздить, тому що вона є дуже бідною, і тут поки що нема чого робити ані іноземним інвесторам, ані туристам, які звикли до комфорту. Втім, країна має добрі природні умови для відпочинку і цікаві історичні пам’ятки для любителів старовини – від споруд давньогрецького періоду до мусульманських фортець, мінаретів і монастирів усіх конфесій.
Більша частина Албанії має гірський рельєф або розташована на узвишшях з глибокими долинами, що відомі родючими грунтами. Пагорби та гори висотою до 2751 м над рівнем моря займають 70 % її території.