Бібліотека душ. Ренсом Ріггз
човен при світлі дня, я помітив, що він надзвичайно простий – весь, окрім вишуканої різьбленої фігури, що здіймалася на носі. Та фігура зображала товсту лускату змію, яка злегка вигиналася літерою S, але замість голови в неї було гігантське очне яблуко, без повіки, велике, як диня. Воно мертво вдивлялося кудись поперед нас у вічність.
– Що це? – я провів рукою по його полірованій поверхні.
– Тис, – відповів Шарон, перекрикуючи ревіння мотора.
– Що я-с?
– Дерево, з якого його зробили.
– Але для чого воно?
– Щоб ним бачити, – роздратовано відказав Шарон.
Він ще сильніше розігнав мотор, напевно, для того, щоб у гуркоті потонули мої запитання. Ми набирали швидкість, і ніс трохи припіднявся над водою. Я набрав повні легені повітря, насолоджуючись відчуттям сонця й вітру на обличчі, а Едисон висолопив язика й звісив лапи через борт. Таким задоволеним я його ще ніколи не бачив.
Який чудовий день для того, щоб вирушити в Пекло.
– Слухай, я тут подумала про те, як ти сюди вийшов, – порушила мовчанку Емма. – Як знову опинився в теперішньому.
– Добре. І що ти надумала?
– Цьому може бути лише одне логічне пояснення – хоча воно й не надто переконливе, чорт забирай. Коли ми були в підземних тунелях з усіма тими витворами й перейшли назад у теперішнє, ти вийшов разом з нами замість того, щоб залишитися на самоті в тисяча вісімсот якому там, тому що десь там, неподалік, була пані Сапсан і вона допомогла тобі перейти – так, що ніхто про це й не дізнався.
– Еммо, я не знаю, це якось… – Я замовк, бо не хотів сказати грубість. – Ти думаєш, вона ховалася в тунелі?
– Я кажу, що це можливо. Ми гадки не маємо, де вона була.
– Вона у витворів. Коул сам зізнався!
– Відколи це ти віриш тому, що кажуть витвори?
– Підловила. Ну, Коул хвалився тим, що вона у них, тому я й вирішив, що він каже правду.
– Можливо… або він це сказав, щоб довести нас до відчаю і викликати бажання скласти руки. Він хотів нас переконати здатися його солдатам, забув?
– Це правда. – Я насупився, відчуваючи, як від усіх цих можливостей мозок починає скручуватися у вузол. – Добре. Для продовження розмови припустімо, що пані Сапсан була з нами в тунелі. Навіщо їй було клопотатися про те, щоб відправити мене в теперішнє у вигляді полоненого витворів? Нас везли кудись, щоб висмоктати другі душі. Краще б я вже в тому контурі застряг.
На якусь мить це, здавалося, щиро спантеличило Емму. Та потім її обличчя проясніло, і вона сказала:
– А для того, щоб ми з тобою врятували решту. Може, таким був її план.
– Але звідки їй було знати, що ми втечемо від витворів?
Емма скоса позирнула на Едисона.
– Може, в неї були помічники, – пошепки сказала вона.
– Ем, цей гіпотетичний ланцюжок подій стає ну дуже малоймовірним. – Я перевів подих, ретельно добираючи слова. –