Невідоме Розстріляне Відродження. Антология
день у культпропі ЦК КП(б)У С. Пилипенку сказали: „Що ж це ви не пильнуєте, кого пускаєте на такі бенкети, щоб більше цього не було“. Звичайно, цей випадок не пройшов даром і П. Загоруйкові. Його невдовзі після цього заарештували, інкримінували йому організацію збройного повалення влади радянської, „влади трудящих“, згадували про його поводження на цьому бенкеті і вислали на п’ять років до далеких таборів на півночі».
Правда виявилася дещо іншою. Вдруге арештували П. Загоруйка 16.12.1933 р., а 9.03.1934 р. судили за «участие в контрреволюционной группе и в проведении шпионской деятельности. Приговор: ВМН. Расстрелян 25.02.1935 р. Место захоронения – г. Харьков».
Крик уночі
Слухайте, слухайте, крик із півночі!..
Чуєте плач уночі!..
Цитьте… Затихніть…
Хтось скарги нам точить…
Чи може прокльони нам шле уночі!!
Тихше…
Ридання несуться із прірви.
Стогін в безодню хтось свій посила.
Хто це регочить?.. Хто це ридає?..
Темная ніченька землю всю вкрила…
Темная ніченька скрізь облягла…
Нічка осінняя…
Тсс… Чуєш, товаришу, чуєш мій друже?..
Хто це? Спаси!.. Заступись!..
Бач, хтось у білім…
Руку простяг…
І мене обгортає…
Тягне у прірву…
Брате, спаси!..
Ніченько темная, нічко осінняя,
Ніченько, нічко, —
Яка ж ти страшная…
Хмарами вкрита,
Туманом повита…
Сам у розпуці, стою опівночі.
Мряка січе у лице…
Вітер з ніг валить…
Хто ж це там плаче?..
лихо моє…
Дзвони
Дзвони, дзвони… Скільки звуків!
Із блакиті все пливуть,
Передзвони…
На подзвіння дзвонять, грають,
Чи на радість?..
Що несуть?..
З павутини ніжні звуки
Хтось сплітає,
розсипає…
Понад бором, понад лісом,
В нетрі котяться акорди,
Верховинами здригають,
Грають, грають…
Плачуть, тужать срібні дзвони…
Хтось умер… когось нема…
Хто простився,
Розлучився?
І чого блакить німа?!
Чути співи із просторів
голосні…
Грають… Перли розсипають
не мені…
Дзвони гратимуть для мене не тепер,
В млі туманній в день осінній…
Хто це вмер?..
Зупинись
Зупинись і подивись. Нічого не бачиш?!
О, який ти сліпий! Який сліпий!!!
Кажеш – чорні плями… земля?..
Подивись, сліпий, – ті чорні плями – кров…
Невинна людська кров, яка лилась віками невідомо за що. Сліпі йшли на бій.
Сліпі вели їх. Сліпими вмирали:
Бо родились сліпі…
Зупинись!
Ти думаєш, що то – коріння, облите дощами?..
Ні,