Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди. Отсутствует
Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
утися до відомого експерта, який би замість вас відповів на ці запитання простою, зрозумілою для дітей мовою… Саме такою була ідея написання цієї книжки.
Ми попросили тисячі дітей віком від чотирьох до дванадцяти років надіслати нам запитання, на які вони найбільше хотіли б отримати відповіді. Результати були смішними і захопливими. Були такі невинні та закручені запитання, як «Чому космос такий блискучий?», «Кому належав перший домашній улюбленець?» і «Чи може бджола вжалити бджолу?». Були і диявольськи важкі: «Як виникла електрика?» чи «Як з’явилися океани?» Деякі з них влучили просто в серце своїм глибоким філософським змістом: «Чому люди воюють?», «Як люди закохуються?» і «Звідки пішло добро?»
Було багато запитань стосовно функцій організму. Запитання «Чому сеча жовта?» трапилося декілька разів. Однозначно, багато дітей одержимі таємницями космосу; також запитання про тварин (курей, коров і мавп) трапилися не раз. Один маленький геній навіть об’єднав усе це (тварин, нутрощі та подорож у космос) у запитанні: «Якщо корова не пукала цілий рік, а потім сильно пукнула один раз, чи взлетить вона від цього в космос?»
Відповіді світових експертів були приголомшливими і зворушливими. Незважаючи на велику зайнятість, вони виділили час, щоб разом написати книжку та допомогти NSPCC{«Національне товариство запобігання жорстокому поводженню з дітьми». Далі в тексті перекладач використовує оригінальну абревіатуру.} – провідній організації з захисту дітей у Великій Британії.
Беар Гріллс взяв на себе відповідальність пояснити поживну користь черв’яка. Джессіка Енніс всього за два місяці до Олімпійських ігор 2012 року надіслала електронного листа з мантрою для олімпійців-початківців. Деррен Браун узявся працювати над запитанням «Чи є на світі потужніша річ, ніж людський мозок?». Тим часом Філіппа Ґреґорі відклала свій останній роман, щоб пролити світло на те, чому Гай Фокс був «такий лихий». Не було занадто дивного запитання. Історик Беттані Хьюз навіть не блимнув, коли ми запитали: «Чи правда, що Александру Македонському подобалися жаби?»
У цій книжці немає єдиних правильних відповідей на запитання. Це антологія голосів, особисті відповіді кожного з експертів. Ми сподіваємося, що ви із задоволенням читатимете її всією родиною і почерпнете з неї багато корисного, у тому числі і підсвідоме зображення корови, яка здіймається у космос за допомогою свого власного метану. (Окрема подяка науковій письменниці Мері Роуч і її другу Рею, вченому, за математичний розрахунок можливості цього польоту.)
Коли син того вечора запитав мене про Місяць, я була зайнята, подумки складаючи список того, що в нашому холодильнику на обід. Лежачи в колясці, син милувався красою нічного неба. Там, угорі, він уперше в житті побачив бліду примарну кулю, яка світилася у темряві. Його запитання «Що то таке?» змусило і мене подивитися на повню. Тому ми зупинилися і роздивлялися Місяць, нам обом він здавався таким дивним і новим…
Джемма Елвін Гарріс
Велика подяка
Самих моїх слів недостатньо, щоб віддячити блискучим і надзвичайно зайнятим науковцям, історикам, філософам, психологам, натуралістам, дослідникам, художникам, музикантам, письменникам, археологам, палеонтологам і спортсменам, які знайшли час, щоб відповісти на запитання дітей для цієї книжки. Я також безмежно вдячна нашим улюбленим комікам, які написали короткі відповіді на запитання, які не ввійшли до основної частини книжки. Окремі подяки кожному з вас не вмістяться тут, проте я хотіла б сказати, що NSPCC цінує вашу доброту.
Без завзятої участі десяти шкіл у нас не було і самих запитань від дітей. Тому окремі подяки співробітникам і учням Корсторфінської початкової школи та Мелвіллської середньої школи Мері Ерскін і Стюарта в Единбурзі, початкової школи Кліборі Мортімера у Шропширі, початкової школи Вудленд Грендж у Лестері, Фурцедаунської початкової школи у Тутінзі, Рейсфідського дитячого садочка у Чіппінг Содбері, Мулберської початкової школи у Тоттенхемі, Шоттермілської середньої школи у Гейселмері, Боксґровської початкової школи у Гілфорді та Ґрейнджської початкової школи у Ньюхемі. Зокрема дякую Джилліану Ліон, заступнику директора у школі Мері Ерскін та Стюарта, Керолайн Горхем, Еду Фланагану та Кірку Хейлесу із школи Вудленд Ґрейндж за їхні збірки «Великих запитань».
Дякую друзям, чиї допитливі діти, племінники і племінниці надіслали перші запитання: сім’ї Скотт, сім’ї Рейс, сім’ї Флемінг, великій сім’ї Люсінди Ґрейґ, Мелоні Райан, Венді і Алфі Картерам, Кету Діну і його сімейству, Ніколь Мартіну, Бену Кріві і Рубі, Естеру та Анні Девіс.
Дякую за ідеї, поради та впровадження: Яні Піл із Outset UK, Джо Ґальяно, Саймону Проссер, Джеймі Бінг, Маркусу Чаун, Дункану Copp, Крісу Райлі, Річарду Холлоуей, Джастіну Поллард, Роджеру Хайфілд, Крісу Стрінгер і Джайлсу Морган із розділу фінансування HSBC. Я також не забула про своїх любих друзів: Ґаса Браун, Саллі Ховард, Емі Фланаган, Нґаю Тайру, Кріс Хейл та Ральфу Катор, Бекс та Адаму Балон, і, звісно, своїх сестер Софі та Люсінду, без заохочення, зв’язків та надзвичайного розуму яких я б узагалі не знала, що робити.
Я вдячна тим терплячим агентам, які вийшли за межі можливого: Джо Сарсбі, Неллі Ендрю, Сью Райдер