Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди. Отсутствует
Чи може бджола вжалити бджолу? Серйозні питання від маленьких людей, на які відповідають великі люди
чули, що у королів і королев блакитна кров. Було б кумедно, але, боюся, це неправда. Ні в кого немає блакитної крові. Вона в усіх червона.
Я знаю, що коли уважно подивитися на вени на руках, то здається, що в них міститься блакитна кров. Але так лише тому, що вени розташовані дуже близько до поверхні шкіри і шкіра пропускає тільки деякі кольори – тому кров здається синьою ззовні. Та все ж кров у венах червона.
Що надає крові червоного кольору? Дуже важлива хімічна речовина, яка називається гемоглобін. Вона переносить кисень із легень по всьому тілу, даючи тобі енергію, щоб рухатися.
Хоча кров і не буває блакитною, гемоглобін все ж може трохи змінити її колір. Якщо в тілі багато кисню, гемоглобін зробить колір крові яскраво-червоним. Якщо ти бігаєш і граєш, твоє тіло використовує більше кисню, кров стає темно-червоною і швидко перекачується назад у легені, щоб отримати більше кисню.
Проте у деяких тварин кров усе-таки блакитна. Знаєш, у яких? У восьминогів, кальмарів, омарів, каракатиць і мечохвостів.
Як довго триватиме подорож бігом навколо світу?
Я не знаю, як довго така подорож триватиме, але в мене на те, щоб оббігти світ, пішло тисяча сімсот вісімдесят дев’ять днів. Я зносила п’ятдесят три пари взуття.
Я почала біг благодійності після смерті мого чоловіка, і я дуже рада, що почала його. Це було чудово. Я так багато дізналася про людей, тварин, ліси і, звісно, про себе.
Одним із найнезабутніших вражень була зустріч зі зграєю вовків у сибірському лісі. Сибір – це зимове царство краси і надзвичайного холоду.
Я була у наметі, коли РАПТОМ почула шум. Уже за мить вовк засунув голову просто до намету. Великі волохаті лапи простягалися вперед, сніг танув на хутрі вовка, і здавалося, ніби він мав на собі діаманти. Потім він просто відступив назад і зник.
Вовча зграя йшла за мною, тримаючи відстань, іще десять днів, але ніколи не підходила близько і не шкодила мені. Я згадала, що вовки часто стежать за людьми.
Люди, яких я зустрічала, теж були незвичними. ВСЮДИ. Як, наприклад, жахливий на вигляд чоловік, який підбіг до мене, розмахуючи сокирою, і люб’язно дав мені пакунок із хлібом. Його звали Олексій, він був дроворубом. Він подумав, що я, напевно, голодна. А діти з містечка Вайт-Маунтин на Алясці дали мені красивий, власноруч зшитий прапор, перш ніж я знову вирушила покорювати іншу тисячу миль дикої природи. Їхній учитель сказав: «Ми назвали зірку на твою честь. Коли ми будемо дивитися в нічне небо, будемо згадувати про тебе!»
Нарешті я зробила це! Оббігла весь світ. На плитах мого будинку в Тенбі, Уельс, є два сліди: мого першого кроку і мого останнього. А між ними – двадцять тисяч миль.
Дякую за ваше чудове запитання. Якщо у вас є мрія, не важливо яка, ідіть за нею! Бажаю вам усього найкращого!
Чому дорослі все вирішують?
Чесно кажучи, я інколи запитую про це сама себе. Можливо, ви запитали про це, тому що бачили, як дорослі роблять