Жахослов (збірник). Отсутствует
що проводилися в катакомбах серед полиць із черепами. Вона дослухалася до страхітливих історій, що пошепки переповідали з курилень опіуму, будинків розпусти, чорних мес і камер засуджених. Вона збирала плітки в Гільдії звідників, банді «Les Vampires»[122] і місцевій філії Клубу самогубців.[123] Подорожі Клари темними закутками Парижа часто приносили знахідки, що перегукувалися з результатами розслідувань Кейт у більш респектабельних колах. А це означало, що вони обидві наближаються до розгадки. І все ж відповіді й досі уникали їх.
Містом ширилися й інші чутки, на думку Кейт, безпосередньо пов’язані з їхньою справою. Так, нещодавно на Монмартрі зникли сестри-сироти, Анрієтта і Луїза.[124] Друзі стверджували, що сестри втекли, аби вступити до цирку. Жоден цирк не визнавав, що прийняв їх до своєї трупи. Історія про зникнення доповнювалася фотографіями з блідими личками сестер, дещо облагороджених камерою. Навіть Sûreté виявляла інтерес, але ціла низка видатних криміналістів – Альфонс Бертійон,[125] Фредерік Лярсан,[126] інспектор Жув[127] – так і не змогла відшукати зниклих дівчат. Провівши день у Бюро пошуку зниклих людей, Кейт знала, що менш привабливі громадяни десятками зникали в межах цього quartier, не викликаючи при цьому особливого громадського інтересу.
У ляльковій крамниці Юкі навела лад на вікні, виставивши там цілу низку кокеші.[128] Безногі й безрукі ляльки викликали в Кейт тривожні відчуття – вона ніби бачила паркан із насадженими на стовпи людськими головами. Тим часом Перс очікував на регулярні звіти від Кейт і Клари.
За тиждень Янголи знов зібралися на нараду в ляльковому салоні.
На пальті Клари було трохи крові. Вона казала не хвилюватися – кров була не її. Подібні небезпечні подорожі анітрохи не лякала англійську вдову. Клара могла бути навіженою, та все ж вона була розумна і – у свій власний спосіб – обережна. До того ж вона провела чудове детективне розслідування.
Перс спитав у Кейт, що їй вдалося дізнатися про Легіон Жаху.
– Історія Жоржа дю Руа та інших починається в далекому минулому, – сказала Кейт. – Справжній Бертран Кайє постав перед судом за двадцять років до створення Паризької Комуни. На сцені ж Театру Жахів його заарештовують 1871-го, в її останні дні. П’єса переносить історію вбивці трохи далі в часі, щоб створити контраст між його злочинами і великою різаниною протягом la semaine sanglante.[129] Наче сам Ґіньйоль підказує нам, у якому напрямі шукати.
– Ти скрізь бачиш руку Ґіньйоля, – зауважила Клара.
– А ти ні?
Удова знизала плечима.
– Може, й так.
– Яка б не була основна ідея цієї вистави – чия первинна мета видається мені цілком очевидною: полоскотати нерви приголомшливим і відразливим видовищем, і я не маю підстав вважати інакше – усі члени Легіону Жаху перебували в Парижі за часів Комуни. Поки що я не можу цього довести, але я впевнена: саме
Вампіри (
Клуб самогубців – вигадана організація з однойменної серії оповідань Роберта Льюїса Стівенсона, яка допомагає своїм членам накладати на себе руки.
Анрієтта і Луїза – персонажі роману Жана Роллена «Сирітки-вампіри».
Альфонс Бертійон (1853–1914) – французький криміналіст, автор системи ідентифікації злочинців за біометричними даними.
Фредерік Лярсан – персонаж детективного роману Ґастона Леру «Таємниця жовтої кімнати» (1907), детектив поліції.
Інспектор Жув – персонаж серії творів Марселя Аллена і П’єра Сувестра про Фантомаса.
Японська дерев’яна лялька, вкрита розписом. Складається із циліндричного тулуба і прикріпленої до нього голови, виточених на токарному станку (рідше її виготовляють із суцільного шматка дерева). Характерною особливістю є відсутність у ляльки рук і ніг.
Кривавого тижня (