Жахослов (збірник). Отсутствует
до друку, не маючи двох чи більше надійних джерел, Осторонь залишалися голослівні, хоча й варті довіри чутки. Зараз вона послуговувалася тим самим методом: цілковито ігнорувала всілякі історії з других чи третіх рук (а таких було безліч), дотримуючись лише достовірних фактів, навіть коли докази свідчили, що записи в реєстрах були змінені або знищені. Вона була задоволена тим, що мала досить аргументів проти дю Руа і його приятелів на підставах звинувачень кількадесятирічної давнини – хоча й не очікувала, що французький (або англійський) суд оголосить справедливий вирок. Чого вона не могла, то це встановити беззаперечний зв’язок між Легіоном Жаху і вбивствами на Монмартрі.
Перс подивився на Клару, чий вираз обличчя важко було прочитати.
– Я вирішила зняти своє заперечення, – промовила Клара.
Кейт зауважила дивний бюрократичний тон цієї фрази.
– На яких підставах? – спитав Перс.
– Тепер я вірю, що Кеті має рацію. Вони є винуватцями.
– Ви маєте докази?
– Звісно, ні. Такі люди доказів не лишають. Це все відчуття та інтуїція, Дароґа. Наймаючи лише жінок, ви мали б цього очікувати…
Кейт хотілося дати їй ляпаса за ці слова, навіть попри те, що Клара була на її боці.
– У кварталах, де важко когось злякати, при згадуванні імен цих людей повисає тиша, – пояснювала Клара. – У тих непроглядних закутках трапляються такі суб’єкти, яких можна з повним правом назвати чудовиськами – і вони бояться Жоржа дю Руа більше, ніж… скажімо, ніж Привида Опери. І зовсім не через те, що переймаються черговою гострою статтею в «La Vie Française» чи незграбним керуванням Асамблеєю. Інші Легіонери теж мають лиху репутацію.
Доктор Йоганнес,[132] сатаніст, каже, що отець де Керн – найстрашніша людина в Парижі. І не в якомусь переносному сенсі, мовляв, відданий слуга диявола сахається високоморального служителя церкви. Ні, Йоганнес каже буквально. Найстрашніша людина в Парижі. Чудовиськами не народжуються – ними стають. І сирітські притулки, якими опікується де Керн, усіляко працюють на це – жорстокість, злидні й лицемірство систематично калічать юні душі й тіла. Де Керн виховав цілі покоління чудовиськ, армію потвор. Я могла б захоплюватися цими закладами, якби їм відверто не бракувало естетики.
Ассолан – м’ясник, без жодних сумнівів. І недоумок. Убив більше французів, ніж німців, ще навіть до того, як Кривавого тижня йому надали в розпорядження власну гільйотину. Мортен і Прадьє – вагомий доважок до цієї компанії. Обоє прожили так довго лише тому, що перебувають під захистом дю Руа. Якщо вірити їхнім покинутим коханкам, Мортен пішов стопами маркіза де Сада – неминуча ознака дилетанта серед справжніх знавців мистецтва тортур, тоді як Прадьє більш схильний до жалюгідних збочень у дусі Захер-Мазоха.
Вони – винуватці. Кожен, з ким я говорила, так стверджує. При цьому ніхто не може чітко пояснити, у чому саме вони винуваті. Чи не хочуть, незважаючи на… методи максимального ступеня переконливості.
Промовляючи
Доктор Йоганнес – персонаж роману Жоріса Ґюїсманса «Там, унизу» (1891).