Жахослов (збірник). Отсутствует
забути(ся), забувати(ся), забуте, забутий – рос. забыть, забыться, біл. забыць, забыцца, д. – рус. забыти(ся), п. zabywać, праслов. zabyti sę, «забутися», похідне від byti «бути»; первісне значення «засидітися, занадто довго десь пробути» з пізнішим розвитком значення «пробути за однією справою без діла, не роблячи іншої потрібної справи», звідки «забутися про якусь справу, перестати пам’ятати».
Синоніми: непам’ять; втеча від дійсності; задума; дрімота, сон; (втрата тями) безпам’ять, непритомність; (від збудження) екзальтація, нестяма; самозабуття.
Приклад: «Забуття настигає вас, коли хтось, на кшталт відьми, накладає на вас прокляття…»
Забуття
Мюрієль Ґрей
Відьми існують.
Більшість вважає, що це лише міф, але вони насправді існують. Неважливо, ким саме вони є: іншим видом чи лише окремою гілкою людства – може, трохи старшою, може, більш розвиненою або менш. Неважливо навіть уважати їх добром чи злом. Важливо лише, що вони перебувають серед нас, здебільшого ніким не помічені.
І, звісно, велике значення має, як вони поводяться. Адже існує дещо, що вони мають робити. Змушені робити. І цей вимушений тягар створив їм жахливу репутацію, від якої відьми потерпали сторіччями, протягом яких людство помічало їхню присутність – мимохіть, краєм свого підозріливого ока.
Адже над кожною відьмою тяжіє обов’язок – служити виправленню людських вад. Вона повинна карати, коли помічає несправедливість. Зважаючи на всю суб’єктивність злодіяння, недолугість місцевих культурних стереотипів і відновлення правосуддя за власний рахунок, сучасна відьма вціліла лише завдяки уникненню ситуацій, які можуть поставити її перед необхідністю сповнити біологічне призначення свого єства.
Іншими словами, вони намагаються триматися подалі від неприємностей.
Але це історія не про відьму. Це історія однієї помилки.
За браком чарівної традиції оповідання казок, Даррен Лаурі знав про відьом небагато, натомість ще змалку пройнявся духом культури свого покоління. Планшет замість казки на ніч, електронні пристрої замість магії уяви та винахідливості – усе це давало можливість постійно рекламувати себе, применшуючи тим самим значущість багатьох сучасників. Що й стало для Даррена сенсом життя.
У шкільному віці соціальні мережі навчили його, як створити собі бажаний імідж і знищити тих, хто ставив під сумнів або гальмував його успіхи в цій справі. Як і всі його знайомі, Даррен не мав часу на допитливість, засвоєння нової інформації, щиру цікавість до всього незнайомого й казкового. Цілодобовою виснажливою справою його життя була презентація самого себе в режимі нон-стоп.
У пригоді амбіціям юного нарциса стало те, що Даррен був безсумнівним красунчиком. Худорлявий і високий, із котячою грацією, що радше підкреслювала його мужність, ніж суперечила їй, він був щасливим власником виграшного генетичного набору – єдиний син у родині гарненької медсестри, сомалійки за походженням, і білого сухорлявого лондонця з робітничого