Жахослов (збірник). Отсутствует
так і чоловіків нетрадиційної орієнтації.
Кішка на ім’я Ельза належала Дарреновій матері, яка розчісувала і пестила її. Ельза не мала симпатії до юнака, що постійно змушував її лежати в якій-небудь неприродній позі на своїх татуйованих грудях. Як наслідок, глибока подряпина на його шиї поклала край їхнім суто професійним стосункам і була винагороджена міцним копняком, після чого тварину довелося приспати. Утім, наступна трагічна фотографія у Твітері з гештеґом #Моліться-за-Ельзу здобула йому 2000 нових дописувачів за два дні, що стало йому достатньою компенсацією за невтішне горе місіс Лаурі.
В особистому житті він віддавав перевагу дівчатам, але тільки тим, які не лише відверто демонстрували свій потяг до нього, але й уміли виявляти належну вдячність за його увагу. Коли цей баланс порушувався, стосункам наставав кінець – правило, яким захоплювалась невеличка купка його приятелів, кожен з яких бажав би бути на його місці.
Його агент Барбара, розпізнавши в хлопцеві брак таланту і несхильність до клопіткої праці, вправно підшукувала йому ролі в кіно й на телебаченні, де недбала юнацька зарозумілість була саме тим інгредієнтом, якого вимагав сценарій. Ховати бездарність у всіх перед очима було характерною рисою його покоління, і Даррен оволодів нею, як ніхто.
Періодичних інтерв’ю для журналів чи поява в іпостасі гостя в розв’язних телевізійних шоу на цифрових каналах вистачало, аби підтримувати увагу до своєї персони й поповнювати банківський рахунок. Щоразу його подавали як простого лондонського хлопця, що всього досягнув самотужки і при цьому по сьогодні мешкав у батьківському домі й шанував маму з татом.
Та хоч це чудово спрацьовувало на вітчизняному ринку, серце Даррена краялося від журби. На жаль, величезний світ за межами Англії досі перебував у захваті від талановитих, тоді як Дарренова посередність залишала його за межею всесвітнього визнання. Той факт, що він не міг зібрати мільйон дописувачів у Твітері, щодня доводив його до сказу.
Даррен Лаурі не збирався одружитися з якою-небудь гламурною білявкою модельної зовнішності, яких зустрічав у клубах. Даррен збирався поєднати життя зі всесвітньо відомою зіркою, чия репутація примножить його славу і замаскує його вади. Але вечір церемонії вручення музичних нагород у Лондоні, де зірка американського репу першої величини принизила його, спитавши у свого охоронця: «Що це за один?», – глибоко запав йому в душу. І він вирішив, що потрібні негайні дії.
Ретельне дослідження історій успіху більш вдалих конкурентів спонукало його спробувати іншу стратегію. Преса полювала не за гарненькими здоровими юнаками, які вели спокійне життя, граючи невеличкі ролі в драмах. Групу акторів, комедійних артистів і музикантів, від яких ніколи не втомлювалася преса і чию думку воліли чути з будь-якого приводу, становили ті, хто публічно зізнавався в колись переможених ними слабкостях. Даррен вирішив, що час покласти край образу гарного лондонського парубка, аби врешті