Народна медицина і магія українців. Ірина Ігнатенко
«гири».[30]
На Західному Поліссі розрізняли «вітер» і «вітрицю», різниця між якими полягала в тому, що заподіяне «вітром» вилікувати було можливо, а «вітрицею» – ні.
Вихор, як правило, лікували традиційно: шептали на воду, а потім вмивали та напували цією водою хворого.
Багато повір’їв, переказів, способів та методів лікування, які збереглися до наших днів по всій території, пов’язано з «ляком» – хворобою, яка виникає внаслідок того, що людина когось або чогось злякається. До того ж вірили, що «задавнений ляк» спричиняє «чорну хворобу» – епілепсію. З огляду це, вірили що ляк потрібно обов’язково «викачувати» і «не задавнювати». Викачування переляку відбувається найчастіше за допомогою яйця. Подекуди його «виговорюють» на воду, виливають на віск або викачують хлібним м’якушем чи воском. На Рівненщині його ще й «палять» льоном. Зупинімося докладніше на процесі викачування, адже саме з ним було пов’язано багато вірувань та уявлень.
Розтоплений віск для виливання переляку
Процес викачування ляку на яйце розпочинався з того, що знахар качав яйцем по всіх частинах тіла, починаючи з голови і закінчуючи стопами. Причому кожна частина тіла викачувалася досить ретельно, що цілком закономірно, адже кожний орган відігравав свою роль у життєдіяльності організму.
Початок викачування з голови, одного з найважливіших органів людського тіла – верху в анатомічному коді, спричинено тим, що, за народними уявленнями, саме через голову в людське тіло проникали хвороби. Стопи ж вбачалися як нижній кордон людського тіла, тому через них шептуха виганяла хворобу з тіла в землю.
Обряд вигнання хвороби «з верху до низу» в архаїчній анатомії розрахований на те, щоб спершу зіпсувати склад людського тіла, а потім відновити заново цю цілісність, уже з очищених його частин.
Інколи трапляються випадки, коли шептуха водить яйцем навколо тіла, рук, ніг, голови, не торкаючись їх. Можна припустити, що у традиційному суспільстві існували певні уявлення про біологічне поле людини; проте відсутність даних, де проходить кордон людського тіла і чи збігається воно з фізичним, залишає це питання відкритим.
Після викачування яйце, як правило, розбивали у склянку з водою і дивилися на його вміст. Слід зазначити, що під час викачування ляку не лише лікували, а й ставили діагноз.
Після процесу викачування розбите яйце віддавали собаці, щоб «вигавкав» хворобу, або виливали туди, де люди не ходять. В іншому випадку, зафіксованому нами на Житомирщині, шептуха теж починає качати яйцем по тілу, але шість разів, після чого розбиває яйце. Жовток викидає, а білок знову виливає у шкаралупу і переливає його ще три рази зі шкаралупи у шкаралупу. Потім, розглядаючи білок, діагностує хворобу, звертаючи увагу на те, чи є «голкі і стрєли».
Цікаво, що на Рівненщині, зокрема у Дубровицькому районі, яйце спалюють у печі.
У деяких випадках яйце, яким викачали «ляк», не розбивали, а несли
Мойсієнко В. М. Номінація в поліській народній медицині: Автореферат дис. канд. філол. наук. – Житомир, 1994. – С. 12.