Німа. Юлія Гук
ти нам підходиш…
«Дарма ви так думаєте, дядю. Не знаєте, яку мороку берете собі. Я живу з нею, і мені це коштує таких нервів, що вам і не снилося!»
– Завтра чекатиму тебе о восьмій годині. Поясню твої обов’язки.
Тасіта посміхнулася йому й підвелася. Насправді, це була не посмішка, а хижий вищир. Так тварини залякують свого супротивника, показуючи гостроту ікол.
Відверто кажучи, вона поняття не мала, чим займається фірма. А ще відвертіше – їй було абсолютно на це начхати. Для неї важливим був процес не заробляння грошей, а соціалізації. Знаєте: нові знайомства, нові відчуття, нове заняття. Це саме те, що потрібно такій, як вона.
Тасіта усвідомлювала, що вона хвора.
10.01
Зміна режиму дня далася тяжко. Тасіта спершу ніяк не могла заснути, а на ранок – встати. Раніше вона лягала спати лише о шостій ранку, тепер це був час підйому.
У квартирі сталося щось із опаленням, тож уставати не хотілося ще й через холоднечу.
Збираючись, вона кинула оком на полотна. Цього разу її сумління мовчало. Вона не малюватиме, тому що не має часу. Тому що з роботи прийде пізно. Тягар з пліч немов рукою зняло.
Піддослідна посміхнулася.
На вулиці йшов сніг. Тасіта йому зраділа. Її доволі тонка організація душі дозволяла насолоджуватися найменшими елементами краси, навіть коли було зовсім не до цього.
За годину вона вже розглядала власний кабінет. Так, у неї був окремий кабінет. Невеличка комірчина без вікна. Тут помістилися тільки стіл, стілець і шафа з картотекою. Її робота полягала в тому, щоб шукати вакансії для інших. Люди мали приходити до неї зі своїм резюме та грошима. А вона мусила відшукувати за картотекою для них роботу, відповідну до їхньої освіти та здібностей. Отже, фірма займалася працевлаштуванням. У цей період досить вдало обрана сфера діяльності, адже наразі робота потрібна всім, а вільних робочих місць практично ніде немає. Особливо місць за спеціальністю.
Особистий кабінет приємно потішив Тасіту. Настрій покращився. Нехай кабінет маленький, але ж це особистий простір. Неприємність крилася в тому, що потрібно було працювати з людьми. Тасіта не відзначалася комунікабельністю, навіть була дещо відлюдькуватою. Із цим могли виникнути певні проблеми. До того ж керівництво попередило, щоб вона брала гроші виключно наперед і не переймалася цілком безнадійними випадками, навіть якщо клієнти платили.
На вулиці лютував мороз, тож десь близько двох годин Тася вивчала картотеку й намагалася зорієнтуватися, що й де в ній лежить. Картотека поділяла клієнтів на людей з вищою освітою і без. Кожна група своєю чергою ділилася на ланки. Робота для людей із вищою освітою розгалужувалася не тільки за спеціальностями та напрямами, але й за рівнем освіченості. Містилися окремі шухлядки для червоних дипломів. Для людей без вищої освіти було виділено дві віхи: фізична праця й талант. Тут так і було зазначено: «талант». Це була найцікавіша шухлядка. У ній лежали направлення, рекомендації та інші папірці людей, які займалися