Солом’яне танго або Літо в хутряних шкарпетках. Переклад на українську мову – Ольга Блік. Виолета Лосєва
Пальму першості я не беру в таких випадках. Я звикла перемагати в чесному бою.
Хоча твоя поблажливість по відношенню до мене – дуже імпонує… Я, мабуть, знов забажаю стати ніжним дурним кошенятком.
ВІН: – То забажай… Я б з радістю подивився на таку дивовижу…
ВОНА: – Тобі пора переключатися на свої трактати? Я тебе благородно відпускаю. Обіймаю і торкаюся носом до твоїх вусів…
Я тебе надихнула? На добраніч! До завтра!
ВІН: – Навіть збентежила. Спасибі, я ціную твій цілунок моїх вусів, моя хороша…
ВОНА: – На добраніч…
Пауза…
А тим часом…
«Время и стекло»
Оповідки про мага та його чарівну подружку
***
– Ой, просто не знаю, що робити, – зітхнула подружка мага, – потрібно щось міняти, а я не знаю, що…
– Заміною вікон не поміняєш краєвиду з вікна, – глибокодумно зауважив маг.
– А як тоді поміняти краєвид?
– Підійти до іншого вікна…
***
– Щоб не брати хабарів, потрібно, щоб їх хтось давав…
– А щоб виграти в конкурсі – потрібно братии в ньому участь.
– Які ж ми з тобою далекоглядні…
***
– Знаєш, коли у тебе щось крадуть, тобі повинно бути все одно – роблять це з нахабною мордою чи з милим виразом обличчя.
Причому, неважливо, про що йдеться – про речі, ілюзії чи рішення…
***
– Про що цей фільм? – запитав маг, підсідаючи до своєї подружки, яка пила чай біля телевізора.
– Якщо в двох словах, – посміхнулася вона, – дівчина думає, як сховатися таким чином, щоб її знайшли.
– У цьому вся сутність відносин з дівчатами, – зауважив маг…
***
– Як справи? Чим ти займалася зранку? Про що думала?
– Цілий ранок говорила з собою. Пару разів ледь не розплакалася від непорозуміння…
– Знову не домовилися?
– Виходить так… Та ж у мене були залізні аргументи!!!
***
– Нудно буває лише дурним людям, – сказав маг, – розумні завжди знайдуть, чим себе розважити.
– А я ось сумувала за тобою, – прошепотіла подружка мага, – я – дурна?
– Ну що ти? Це зовсім інше…
***
– Уявляєш, як прикро, – сказала подружка, – я знайшла таку чудову фразу – послухай: «Время и стекло». Скажи швидко…
– Здорово, – відгукнувся маг, який в силу своєї технічної освіти не недто тонко відчував красу слів, – Я зрозумів… А що тут прикрого?
– Хтось вже знайшов це співзвуччя до мене, – зітхнула подружка.
– Буває, – заспокоїв її маг, – Добре, коли йдеться про декілька слів… Таке траплялося і з великими відкриттями.
– Так, залишається тільки порадіти, що це не відкриття, – погодилася вона, але якось нерадо.
***
– А хіба у мільйонерів може бути час і бажання проводити