Оріон Золотий. Театр (збірник). Іван Драч

      Так згадується доктор Франк

      Зі скрипкою, його обличчя пиховате,

      Самозадоволене, масне од натхнення,

      Стоїть у крові по коліна, на скрипці грає!

      Браво! Браво! Браво!

      І так – до безкінечності.

      Для нас, німецьких вчителів,

      Цікаво бути в курсі всіх дискусій,

      І ми не маєм бути одностайні.

      Яскраве «за» є і яскраве – «проти».

      Я з тих, що хочуть просто розібратись,

      Помацати усе, відчути все,

      А потім вже за когось обставати.

      У Веймарі мене він просто вразив.

      І я домовився про зустріч в Павлищанах.

      Він радо згодився.

      Тож їду, їду!

      Там є в школі Дівчина із Казки,

      Котра казки складає з малюками,

      Найправовірніша із учениць його,

      Тож бережіться, серце бережіть

      І знайте, що дівчата на Вкраїні

      Найкрасивіші там, у тих краях,

      Ви ж молодий, обачний будьте, друже…

      Ви зводите на жарт.

      А в нього

      Такі лихі слова про вчителів.

      Він підрива своїм розумуванням

      Вчення Макаренка про колектив.

      Він ґрунт готує, аби зняти

      Проблему колективу взагалі.

      Ви цього не догледіли, Суханов.

      Мені ж бо якось трапилась до рук

      Одна з книжок вашого опонента,

      Що зветься просто, недвозначно:

      «Мудра влада колективу».

      Там автор гаряче обстоює

      Систему виховання через колектив

      І посилається на Крупську,

      На Макаренка…

      Контексту не цурайтеся, Мещерський.

      А за Макаренка ховатись зараз можна.

      Багато тисяч з нас таки поміститься

      В тіні його педагогічного мізинця!

      Що ж, слава богу, знаємо Макаренка!

      Могли б не знати, а хіба не так.

      Хіба ж його «Педагогічна поема»

      Не могла обернутись педагогічною трагедією?

      Згадайте-но «апостолів» од педагогіки,

      Чи хто не з ваших родичів, бува,

      Волав в тридцятих про його систему:

      – Се неприйнятно! Се недопустимо!

      А потім аж коліна пороз’юшували,

      Так закликали всіх інакомислячих

      Вже іменем його! Всіх на коліна ставили.

      Даруйте нам, геносе Функе,

      Ці дебати, але колега наш Суханов

      Дразливий надто.

      Ви – конкретніше!

      Я був у вашій школі в п’ятдесятому.

      Ви захлиналися, про працю говорили,

      Про виховання працею – все на словах.

      А праця в оту пору, пригадайте,

      У