Дюна. Френк Герберт
супроводжуватимуть.
Пол кивнув, зосередивши погляд і свідомість на дивній жінці в мішкуватій брудно-коричневій сукні. Тепер вона розглядала річ, затиснуту в його руці.
– Я чула про таке, – зауважила служниця. – Воно б убило мене, так?
Він ковтнув, а тоді сказав:
– Я… був його ціллю.
– Але ж він летів до мене.
– Бо ти рухалася, – подумав: «Хто ця істота?»
– Отже, ви врятували мені життя, – сказала вона.
– Я врятував життя нам обом.
– Але ж ви могли дозволити йому напасти на мене й утекти самому, – зауважила вона.
– Хто ти? – запитав юнак.
– Шедаут Мейпс, економка.
– Звідки ти знала, де шукати мене?
– Ваша матір сказала. Я зустріла її в коридорі, на сходах до чарівницької кімнати, – вона вказала праворуч. – Люди вашого батька чекають.
«Певно, там люди Хавата, – подумав він. – Ми маємо дізнатися, хто керує цією штукою».
– Іди до людей мого батька, – сказав він. – Передай їм, що я впіймав мисливця-шукача в будинку, тож їм потрібно розосередитися і знайти оператора. Скажи, хай негайно заблокують будинок та угіддя. Вони знають, що робити. Оператор – точно хтось із чужинців.
Сам себе запитав: «Можливо, винна ця істота?» Але він знав, що ні. Коли вона зайшла, шукачем досі керували.
– Перш ніж я виконаю ваш наказ, юначе, – сказала Мейпс, – маю дещо між нами прояснити. Ви наклали на мене борг води, і я не певна, що зможу повернути вам його. Але ми, фримени, платимо свої борги – байдуже, білі вони чи чорні. І нам відомо, що поміж вас є зрадник. Не можемо сказати, хто він, але впевнені, що він є. Можливо, саме його рука спрямовувала цей тесак.
Пол мовчки вислухав це: зрадник. Перш ніж дар мови знову до нього повернувся, дивна жінка розвернулася й побігла назад у передпокій.
Він думав гукнути її назад, але поведінка жінки підказала, що це б її образило… Вона розповіла йому все, що знала, і тепер пішла виконувати його наказ. За мить весь дім роїтиметься людьми Хавата.
Його свідомість повернулася до іншого аспекту дивної розмови – до чарівницької кімнати. Він поглянув ліворуч, куди вказала економка. Ми фримени. Отже, це фрименка. Пол завмер заради мнемонічного спалаху, який збереже обличчя економки в його пам’яті – зморшкуваті смагляві риси та сині на синьому очі без білків. Він причепив наліпку: Шедаут Мейпс.
Стискаючи розбитого шукача, юнак повернувся до своєї кімнати, лівою рукою схопив із ліжка поясний щит і, коли вже вибігав коридором ліворуч, застібнув його.
Вона сказала, що матір десь тут, на сходах… до чарівницької кімнати.
10
Що підтримувало леді Джессіку в час її випробувань? Добре поміркуйте над цим прислів’ям Бене Ґессерит і, можливо, ви зрозумієте: «Будь-яка дорога, пройдена до кінця, веде в нікуди. Щоб зрозуміти, що перед тобою гора, достатньо трохи піднятися схилом. З вершини гори не побачиш».
У кінці східного