Трейнспоттінґ. Ірвін Велш
в бар. У барі ми п’ємо ще, хоча чуємо, що Іґґі вже розпочав свій виступ. Йа здираю з себе рвану майку. Міч розсипає на покритому пластиком столі морнінгсайдівський спід, тобто кокаїн[88].
І тоді щось міняється. Він каже нам щось за гроші, чого йа не вшуплю, але мене накрива обурення. Між нами починається палка, плутана суперечка, обмін стусанами, йа не пам’ятаю, хто кому завдав першого удару. Ми не в змозі серйозно поранити одне одного, ба навіть вкласти силу в кулак чи відчувати удари. Занадто вгашені. Щоправда, йа вмикаю газ, коли бачу, що з носа в мене ллється кров на голі груди і стіл. Йа хапаю Міча за волосся й намагаюсь жахнути його головою об стіну, та руки в мене такі важкі і мляві. Хтось мене відтягує і викида з бару в коридор. Йа підводюся і, співаючи, йду на музику в напакований пітними тілами зал, там проштовхуюся, прориваюся до сцени.
Один хлопець буца мене головою, та йа це проїжджаю, не зупиняюсь навіть розібратися зі своїм противником, йа й далі чисто пропихуюся вперед. Там йа чисто стрибаю перед сценою за кілька футів від Нього. Вони грають «Неоновий ліс». Хтось ляскає мене по спині зі словами:
– Ти, до речі, скажений, друже мій.
А йа співаю на все горло, вигинаюся, таке гумове місиво, що скаче пого[89].
Іґґі Поп дивиться прямо на мене, коли співа ці слова: «Америка вживає наркотики для психозахисту», тільки підміня «Америку» на «Скотландію» і одним реченням означа нас точніше, ніж будь-коли це робили всі інші…
Йа припиняю свій танець святого Віта і стою, дивлюся на нього в ошелешеному благоговінні. Його очі вже на комусь іншому.
Проблема з Беґбі така, що… ну, з Беґбі так багато проблем… Одна з них – та, що чіпля нас найбільше, – факт той, що в його компанії неможливо розслабитись, особливо коли він налиганий. Йа завше знав, що найлегшого зсуву у сприйнятті тебе цим пиздюком буде достатньо з переміни твого статусу з великого дружбана на гнану жертву. Трюк полягав у тім, щоб потурати цьому недоумку без того, аби в тобі вбачали аж надто улесливого слимака.
Навіть так, будь-яка відкрита неповажливість виказувалася в жорстко визначених рамках. Ці межі були невидимі для сторонніх, але ти виховував у собі їх інстинктивне відчуття. Навіть тоді ці правила постійно змінювалися разом з настроєм цього пиздюка. Дружба з Беґбі була ідеальною підготовкою перед вступом у зв’язок із жінкою. Вона тебе навчала чуйності, врахуванню мінливих потреб іншої людини. Буваючи з ’коюсь дівчиною, йа завше поводився в той самий обачно поступливий спосіб. Певний час, у всякім разі.
Нас з Беґбі запросили на уродини Ґіббо – 21 рік. Запрошення було таке, що пристойно не відмовитись, ще й парами. Йа взяв Хейзел, а Беґбі взяв свою подружку Джун. Джун була вагітна, але того не виказувала. Зустрілися ми в пабі на Роз-стрит, це була ідея Беґбі. Тільки гівнюки, придурки й туристи ногою ступають на Роз-стрит[90].
У мене з Хейзел були дивні стосунки. Ми зустрічалися з нею вряди-годи
Morningside – старовинний район на південному заході Единбурга.
Pogo – танець, що народився наприкінці 1970-х у тісних клубах разом з музичним стилем панк-рок – високі стрибки майже на одному місці.
Rose Street – відома з кінця XVIII століття вузька торгова вулиця з великою кількістю пабів і барів.