Трейнспоттінґ. Ірвін Велш
моральним запалом, якого він потребував для виправдання своїх періодичних, збурених п’яною люттю війн проти місцевого населення. Одного дня він таки своє отримає. Це без сумніву. Йа тіки не хо’ бути поряд, коли це трапиться.
Ми з Хейзел тягнемось позаду Франко і Джун. Хейзел хотіла піти геть.
– З ним щось не те. Ти бачив голову того хлопця? Давай підемо звідси.
Йа піймав себе на тому, що брешу їй, аби виправдати поведінку Беґбі. Бля, як гидко. Йа просто не міг інак вгамувати її обурення і породжену ним пересварку. Брехати було легко, бо щодо Беґбі в нашім колі це для всіх звична річ. Уся та міфологія Беґбі цілком створена з нашої брехні одне одному й самим собі. Беґбі, як і ми, вірив у все це лайно. Ми зіграли велику роль в тім, що Беґбі став таким, яким він є.
Міф: Беґбі має чудове почуття гумору.
Реальність: почуття гумору в Беґбі активується винятково при невдачах, втратах і слабкостях інших, зазвичай його друзів.
Міф: Беґбі – «крутий мен».
Реальність: особисто йа не оцінював би Беґбі надто високо в бійці, тобто без його набору з викидних ножів, бевзьбольних київ, кастетів, пивних кухлів, загострених в’язальних шпиць і такого іншого. Самому мені й більшості пиздюків сцикотно перевіряти цю теорію, але маю таке враження. Томмі якось був показав нам деяку слабину Беґбі у бійці. Завдав йому чосу – отакий-от Тем. Зважайте, Томмі – доволі здоровий пиздюк, та Беґбі, ніде правди діти, виглядав кращим з них двох.
Міф: друзі Беґбі люблять його.
Реальність: вони його бояться.
Міф: Беґбі ніколи не прокине свого друга.
Реальність: загалом вони здорово обачні, аби перевіряти таке припущення, але в тих рідкісних випадках, коли хтось це робив, той успішно його спростовував.
Міф: Беґбі тягне мазу за своїх друзів.
Реальність: Беґбі на шмаття рве дрібних пиздюків, які наштовхнуться на тебе або випадково плеснуть на те’ пивом з кухля. Психопати ж, які тероризують друзів Беґбі, зазвичай роблять це безборонно, оскільки вони виявляються ближчими його друзями, ніж ті лохи, з якими він тусується. Він їх усіх зна з виправної школи, з тюрми, з тих випадкових взаємин, що пов’язують цих уїбанських масонів.
Як там не є, та ці міфи дають нам основу для того, щоб врятувати цей вечір.
– Слухай-но, Хейзел. Йа розумію Френкову лють. Це все тому, шо ті пацани загнали йо’ брата Джо в реанімацію. А вони з братом сильно близькі.
Беґбі, він як наркота, як залежність. В мій перший день у початковій школі вчитель нам каже:
– Ти сидітимеш з Френсісом Беґбі.
Та сама історія і в старших класах. Йа добре вчився в школі, тільки аби попасти в нормальний клас, аби лиш відірватись від Беґбі. Коли Беґбі вигнали з нашої і по дорозі в Полмонт[94] перевели до іншої школи, моє навчання занепало і мене знову перевели до потоку тих, що не здаватимуть на атестат. Зате не було більше Беґбі.
Потім, коли йа був учнем тесляра в одного забудовника в Ґорґі[95], йа одночасно, щоб отримати
Polmont – найбільший у Шотландії виправний заклад для правопорушників віком 16–21 рік.
Gorgie – колись промисловий, тепер житловий район у західній частині Единбурга.