П’ята Саллі. Деніел Кіз
пробурмотів він. – Той сучий син достоту щось там підмахлював.
Він провів її до одного зі стільців за баром та сів поруч. Саллі зовсім розхвилювалася та заплуталась, і знала, що зараз зіпсує співбесіду. Тому я почала напирати. Саллі зазвичай бореться з головним болем, але цього разу вона розгубилася – як і завжди, коли справа доходила до співбесіди щодо роботи – тому вона відчула прохолоду і побачила, ніби її несе кудись геть. Останнє, що вона зробила, то глянула на годинник над баром, цю свою давню звичку, якої навчилася, коли ми ще були дітьми, щоб дізнаватися, скільки часу минуло за останній провал у пам’яті.
Що ж, дякувати Богові. Саме час вийти мені.
Тодд Крамер скривився та глянув на мене, підвівши голову, так само, як тоді, коли розглядав свої затулені карти.
– Щось не так?
– Що може бути не так? – спитала я. – Вам потрібна офіціантка, а я – найспритніша, найдосвідченіша офіціантка, яку вам пощастить знайти, яка ще й третій десяток не розміняла. Саме те, що й потрібно цьому закладу – дика відьма з Вест-Сайду.[21] – Я перехопила його погляд, закинула ногу на ногу, демонструючи край стегна, та усміхнулася.
Його Адамове яблуко здригнулося.
– Ти загорілась, як та лампочка.
– Я люблю світитися. Колись працювала моделлю, – збрехала я. – Ми часу не гаємо, поки камери не готові та прожектори не горять. А ще я помітила у вас тут і розваги передбачені. Що ж, я, звісно, не Джуді Гарленд,[22] але коли є настрій, можу співати і танцювати, та й у короткій спідниці виглядаю збіса апетитно.
– О, не маю сумнівів.
– У мене буде випробувальний термін?
Він розглядав мене своїми глибокими синіми очима. Я його зацікавила.
– Приходь о п’ятій тридцять, познайомишся з моїм партнером. Еліот затверджує всіх, кого ми беремо на роботу. Ти більше працюватимеш із ним, а не зі мною. Насправді, я в цій справі тільки інвестор. У мене інші інтереси.
– Які, наприклад? – запитала я.
Його брови підскочили вгору.
– Різне.
– Мені насправді цікаво, – сказала я. – Люблю дізнаватися, чим займаються інші люди.
– Ну, під час сезону кінних перегонів із візками я працюю за сумісництвом на Нью-Йоркському іподромі. Та більшість часу я тут.
– О, рисаки. Обожнюю їх. Що ви там робите? Ви трохи завеликий, як на жокея.
Він засміявся.
– Один мій друг – менеджер із організації різних заходів. Якщо в когось політична організація або потрібно влаштувати з’їзд чи груповий проект зі збору коштів, я допомагаю йому розробляти рекламні хитрощі.
– Звучить весело.
– Робота така.
– Можна ще дещо спитати? – запитала я. – Не хочу сунути ніс у чужі справи. Просто цікаво.
Він кивнув.
– Чого були варті оті зубочистки?
Він витягнув одну з кишені та запхав собі в рот.
– Ціла коробка коштує лишень сорок п’ять центів, – сказав він. – Але ми купуємо їх блоками.
– Я мала на увазі в грі. Ви ж використовували їх замість фішок, правда?