Отроки княжича Юрія. Петро Лущик
хотів було сказати, що й Аба не настільки наївний, щоб чекати, поки його розіб’ють, але мати випередила його.
– Що ж, доведеться нам знову запросити для допомоги Кесегу, – сказала вона.
Ласло здивовано подивився на матір. Її вибір був, щонайменше, дивний. Івант Кесега володів декількома землями і замками на заході королівства й на фоні хронічної роздробленості виглядав чи не наймогутнішою людиною. За його діями пильно спостерігали сусіди, хтось із заздрістю, хтось із занепокоєнням, а хтось і зі страхом. Його думка цікавила навіть воєводу Абу, але не для виконання, а щоб знати, як йому протидіяти. Саме між ними двома і тривала суперечка, у яку невдовзі була втягнена вся Угорщина.
– Чим Кесега кращий за Абу? – здивовано запитав Ласло.
– Нічим.
– Тоді чому ти хочеш запросити його до нас? До речі, у якості кого? Така людина, як Кесега, на будь-що не пристане.
– Я знаю. Тому я запропоную йому посаду надора .[24]
– Небезпечно.
– Я знаю. Запрошувати Кесегу до трону однаково, що пускати зграю вовків у кошару. Але якщо вовк нападе на вовка, то у дрібного звіра є шанс скористатися з цього. Принаймні залишитися живим. Але це не назавжди, – заспокоїла мати. – Всі думали, що Гуткелед вічний, а загинув безславно, у бою з Бабоничами.
Син вкотре здивувався холоднокровності матері. Він завжди захоплювався її здатністю використовувати будь-кого у своїх цілях, не зупиняючись ні перед чим, а потім без жалю викидати, як непотрібну річ. Те, що Йоахим Гуткелед загинув не випадково, Ласло (та й не лише він один) підозрював із самого початку, а останні слова матері підкріпили його підозри.
Найдивніше було те, що саме клан Кесеги після того захопив землі вбитого коханця і навіть намагався посадити на угорський трон свого ставленика. Та потім прийняв його, Ласло. Але чи щирим був цей вчинок, король не знав.
Не встигла осісти пилюка за кіньми, що відвозили єпископа Філіпа до Риму, а в столиці королівства Естергомі під началом королеви-вдови зібрався з’їзд прелатів і шляхти. Щось подібне королева скликала три роки тому, але не у столиці, а на Ракошському полі, де змусила всіх признати п’ятнадцятирічного сина повнолітнім. Тоді серед присутніх був Аба, але не було Кесеги. Зараз же третьою за важливістю особою вважав себе Івант Кесега. І не було Фінти Аби, і рішення мало бути прийняте проти нього.
VI
– Н-да! – вихопилось у Гліба, після того, як посольство обігнуло один з чисельних горбів і залишило правічний ліс, що ріс тут, здавалося, ще від створення світу або принаймні від перших волхвів, якщо вони тут взагалі були.
Дорогою подорожні проїжджали повз численні городища і села, які здебільшого складалося з десятка, іноді з сотні будівель. Звиклі до людних міст, ба, навіть розореного Батиєм Києва, русичі споглядали на ці рідкі поселення, що виникали посеред, здавалося б, непрохідних лісів, і пояснювали собі це наслідками майже сорокарічної навали. Усі сподівання відкладалися на стольний град Твер.
Вони вийшли на
Надор – вища після короля державна посада в Угорському королівстві. Фактично прем’єр-міністр.