Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд
літа 1937 року, підписавши контракт із кінокомпанією «Метро-Ґолдвін-Маєр», Фіцджеральд повернувся до цього сценарію й переглянув його. Багато чого він залишив таким, як було в початковій версії, зокрема дуже важливу для письменника подробицю – друкарську машинку на повітряній подушці, що плаває в морі. Однак він вніс певні творчі зміни, в тому числі впровадив англійського аристократа-недоумка, і змінив місце дії на Лонг-Айленд (Нью-Йорк).
У морі, далеко від узбережжя острова Лонг-Айленд, згорів аж до рівня води невеликий пасажирський пароплав. Врятувалася єдина жива істота – дитина, що дрейфує в коробці з-під мила, куди її, мабуть, помістили батьки, надумавшись в останню мить.
Тут ми почнемо нашу оповідь. Багатий містер Ван-Ґроссі вирішив спершу видати заміж Ґрейсі, найстаршу з його трьох дочок, і лише тоді дозволити оприлюднити новину про шлюб і заручини двох молодших. Ці дві сестри, героїні актрис Ґейл Патрік і Мері Карлайл, потерпають від такого стану речей, бо ж кожна має претендента на руку – й під рукою. Однак вони сподіваються на заміжжя Ґрейсі, адже незабаром почнуться перегони яхт, а батько, містер Ван-Ґроссі, гостює у своїй саутгемптонській віллі сера Реджинальда – суперника в регаті й кандидата на зятя.
Сер Реджинальд, тупий і смішний, висловився, що прагне одружитися з американкою, але за трьох умов: наречена має бути дуже талановитою, чудовою спортсменкою та писаною красунею. Ґрейсі не відповідає жодній з цих умов. Проте дві молодші сестри вважають сера Реджинальда таким дурним, що, можливо, за допомогою хитрощів поталанить його переконати, що Ґрейсі саме та, якої він шукає. Вони зв’язуються з нью-йоркською рекламною фірмою, яка посилає свого представника Джорджа (Джорджа Бернза) до Саутгемптона, діставши обіцянку про велику винагороду, якщо з Ґрейсі вийде все гаразд.
Ось ми вперше бачимо Ґрейсі – в саду великого маєтку Ван-Ґроссі вона годує золотих рибок у ставку. Тільки-но вона кинула останню порцію корму й прощається з улюбленою золотою рибкою, а коли відвертається, чує звук – очевидно, подяку від рибки за їжу. Дівчина обертається.
– Що ти сказав, Ною?
Золота рибка не відповідає.
– Ой ти, дурнику, – каже Ґрейсі й відвертається.
Але вона вдруге чує чудний крик, знову обертається й іде на звук до непримітного входу за прогалиною ліска. Той дивовижний звук віддавна лунав у серці Ґрейсі, хоч вона й не впізнає його. Це щось нове, чарівливе, і дівчина зупиняється, дивиться на небо, чи немає там птаха, якого вона досі ні разу не чула. Однак вона серцем відчуває, що це не птах обізвався, й за хвилину далі вистежує джерело звуку.
Джерело – темний закуток біля входу. Джерело – море. Джерело виявляється невеликою, зовсім не придатною для плавання коробкою з-під мила, в якій сидить півторарічна дитина. Коли коробку прибиває до берега, Ґрейсі вихоплює з неї маленького хлопчика й благоговійно, у захваті обнімає його. Дівчина, майбутнє якої очевидно вирішують дві сестри й найнятий ними рекламний агент, несподівано знаходить велике захоплення у своєму житті.
Наразі не знати, що Ґрейсі зробить із хлопчиком. Чомусь вона вирішує вчинити так, як фар�