Я віддав би життя за тебе (збірник). Френсіс Скотт Фіцджеральд
використано в «Коханні останнього магната»: «Просто дівчина зі шкірою, як в одного з наріжних ангелів на картині Рафаеля, і в такому стилі, що двічі озирнешся, щоб пересвідчитися, чи справді її одежа чогось варта».
44
Співачку Ґрейс Мур (1898—1947) відкрив Джордж M. Коен і 1920 року організував її дебют на Бродвеї в музичному ревю Джерома Керна «Гітчі-Ку». «Теннессійський соловейко» була популярна музична зірка й виступала на сцені «Метрополітен-опера» до кінця 1920-х. Вона також викликала сенсацію в Голлівуді, зігравши Дженні Лінд – головну роль у фільмі Ірвінґа Тальберґа «Моральність леді» (1930). Однією з найвидатніших у її житті стала головна роль Луїзи в однойменній опері Ґюстава Шарпантьє (1900) – бідної швачки, яка завдяки коханому Жульєнові стає Королевою Монмартра. Мур виконувала цю партію наприкінці тридцятих у складі артистів компанії «Чиказька опера» – в Чикаго й на гастролях. Сам Шарпантьє рекомендував Ґрейс Мур знятись у кіноверсії опери. Співачка познайомилася з Фіцджеральдами на Рив’єрі у 1920-х роках.
45
«Колишній торговець жінками»… «Досі одинокий мужчина». Один із тих багатьох рядків в оповіданнях і романах, які Фіцджеральд узяв зі своїх так званих нотатників. Із записів, зроблених на будь-чому – від сторінок у записній книжці до паперових серветок, що правили за підставки під келихи та фужери, Фіцджеральд брав фрази, абзаци, діалоги й ідеї для пізніших творів. Див. «Записники Ф. Скотта Фіцджеральда», запис № 419.
46
Упродовж багатьох століть сотні фонтанів часів Ренесансу на Віллі Д’Есте в Тіволі були занедбані, але у 1920-х роках їх частково реставрували й знову пустили в дію.
47
Річард Вейд був вульгарний, у дусі Робіна Гуда, герой вестернів, персонаж, створений багатьма авторами, який уперше з’явився 1878 року в нью-йоркському тижневику «Стріт енд Смітс Нью-Йорк віклі». «Хвацький Діамантовий Дік» став зіркою щотижневих випусків, був також героєм дешевих пригодницьких романів до 1911 року.
48
Чарлі Чаплін. Відомий своїми комедіями у 1920-х роках, коли Білл Гарді був юний. На час дії цього оповідання Чарлі Чаплін (1889— 1977) вважався чимсь на зразок голлівудської старовини. Хоча й далі був одним із основних пайовиків студії «Юнайтед артістс», та на нього дивились як на людину німого кіно, й 1931 року Чаплін узяв довгу перерву в кінотворчості.
49
Ґрета Ґустафссон (1905—1990), драматична актриса шведського походження, скоріше кіноікона, ніж просто кінозірка, до середини 1930-х років. Ґарбо не була відома як комедійна акторка аж до кінофільму «Ніночка» (1939), в якому вона зіграла одну зі своїх останніх ролей.
50
Як і Ґрета Ґарбо, Марлен Дітріх (1901—1992) була екзотична зарубіжна зірка, фатальна жінка й драматична актриса, кар’єра якої пригальмувала в середині 1930-х років. Знову стала кінозіркою завдяки комедії-вестерну «Дестрі знову в сідлі» (1939), в якій Дітріх знялася разом із принстонським однокашником Фіцджеральда і його голлівудським приятелем Джиммі Стюартом.