Мрії здійснюються! Як перетворити життя на казку. Барбара Шер
Що змусило мене закінчити університет, якщо мені так важко дається навчання? Чому я працювала стільки годин на добу, щоб утримувати своїх дітей? Що мотивувало мене?
Ідеться не про те, як усе вдалося Дональдові Трампу[9] чи серу Едмундові Гілларі[10]. Як це вдалося мені?
Згодом я все зрозуміла. Я мала гарну мотивацію, проте половину методів я винайшла сама, решту – добирала дуже ретельно. Не усвідомлюючи цього, я інстинктивно знайшла комбінацію мотиваційних прийомів, на які не впливала моя нездатність до самодисципліни, позитивного мислення та зміни світосприйняття.
Річ у тому, що моя особа є надзвичайно цікавим випадком. Двадцять років по тому, без помітних досягнень у самовдосконаленні, я примудрилася здобути чудове життя! Як і раніше, я не здатна дотримуватися дієти чи розкладу тренувань, не здатна опанувати іноземну мову чи навчитися грати на музичному інструменті, та, незважаючи на велике бажання, я навіть не в змозі примусити себе чесно намагатися це робити.
Утім я таки побудувала життя, яке обожнюю.
Я виконую роботу, яку люблю, я живу в місці, яке мене тішить, і мене оточують прекрасні люди. Я трохи помандрувала світом. Я навіть стала успішною. Я працюю над своєю п’ятою книжкою, і люди говорять мені, що я їм вельми допомогла; мені вдається сплачувати свої рахунки. Це доволі важливі пункти у списку складників чудового життя.
То як я все це отримала, якщо дехто вважає, що досягти своєї мрії неможливо, не вдосконаливши свою особистість? Мені в житті часто щастило, та навряд чи доля мені всміхалася б, якби я так важко не працювала упродовж тривалого періоду. Не оминули мене й лихі часи, та якось я спромоглася знову стати на ноги. Що було моїм стимулом? Самодисципліна, яку всі вважають такою необхідною? Чи я працювала «до болю в м’язах»? А може, я, учепившись у свою мрію зубами, як пітбультер’єр, жодного разу не допустила й тіні сумнівів?
Зовсім ні.
Варто було чомусь піти не так, як я починала голосно скаржитися. Шкода, що я не отримувала долар за кожну негативну думку, яка знаходила притулок у моєму серці, – я б розбагатіла. Самодисципліну я ніколи не сприймала. Цей термін я асоціюю із протиріччям. Мені завжди здавалося, що то завдання когось іншого – батьків, учителів, департаменту автотранспорту – дбати про «-дисципліну», а моє «само-» дбало про щось приємніше. Я реагую, як належить, на «зовнішні» правила: я переходжу вулицю на зелене світло й дотримуюся більшості законів. Я вчасно приходжу на роботу.
Я не підкоряюся лише «внутрішнім» правилам. Я не можу випивати вісім склянок води чи писати по одній сторінці щодня, також я не можу змінити своє ставлення до життя. Щойно в мене з’являється можливість робити це безкарно, я уникаю речей, які лякають мене чи є для мене надто складними, бо мені значно більше до вподоби те, що дається легко і приносить задоволення. Звісно, я так само, як і мій сусід, переймаюся почуттям провини
Ідеться про той факт, що Дональд Трамп, який на початку 90-х років ХХ ст. перебував на піку свого багатства та був визнаним володарем імперії розваг, раптом опинився на грані банкрутства. До 1997 року йому вдалося розрахуватися з усіма боргами. Подолавши фінансову кризу, він розпочав нові проекти.
Сер Едмунд Гілларі (1919 – 2008) – альпініст із Нової Зеландії, один із перших двох людей, які підкорили Еверест.