Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

      Дантон, Бріссо, Марат і Лафайєт

      себе зуміли славою укрити,

      і досягли своїх військових мет

      Барнав і Гош – французькі фаворити.57

      Було чимало й ще. Про всіх поет

      в своїй поемі міг би говорити.

      Ці імена повсюди в світі знано,

      але вони римуються погано.

      Був Нельсон58 – бог війни на Альбіоні,

      але змінився напрямок подій,

      і Трафальгар поглинули бездонні

      літа, в яких побляк і той водій.

      Віднині вже моряк, як в роки оні,

      не викаже піхоті гонор свій.

      Король наш повернув до суші круто,

      Тож і Дункана, й Нельсона забуто.

      Були й до Агамемнона59 тямущі,

      які чинили лихо та добро,

      але вони забулися – тому що

      минуло їх поетове перо.

      Хто в тому винен? А донині сущі,

      сказати б, не захоплюють… і про

      таких не створиш гарного романа.

      Ось я чому і вибрав Дон Жуана.

      «In medias res»60 епічно починати —

      це правило Горація. Затим

      уявлення герой повинен дати

      про все, що спершу коїлося з ним:

      про рай, чи грот, чи сад побіля хати

      з шатроподібним деревом старим,

      де наш герой обняв свою кохану

      і де пилось, як в тиші ресторану.

      Такий був метод – наслідок звичаю.

      Але, на щастя, метод цей не мій.

      Я починать з початку полюбляю,

      дотримуючись розвитку подій.

      Тому з батьків героя й починаю,

      хоч темі буду змушений отій

      віддати гибель часу і роботи,

      якщо ви, розуміється, не проти.

      Він родом із Севільї. Саме звідти,

      де помаранчі й дами – золоті.

      Не марно твердять: той не жив на світі,

      хто не відвідав рай той у житті.

      Ще Кадіс є… про нього говорити

      я трохи згодом маю на меті.

      Отож батьки у злагоді та мирі

      жили в Севільї, при Гвадалквівірі.

      Гідальго61 був і лицар знаменитий

      Жуанів батько, тобто дон Хосе.

      Під ним скакун, мов з вершником ізлитий,

      бувало, мчить стрілою – не повзе.

      І родовід такий, що – не запитуй:

      не кожного так доля вознесе.

      Тож дон Хосе і народив героя,

      а той… не мовлю поки що того я.

      Освічена була в Жуана мати62

      і мала теж достоїнства свої.

      Її добропорядність порівняти

      могли хіба що з розумом її.

      Тож поруч з нею навіть програвати

      мав дон Хосе – сам голова сім’ї,

      і через це не дивно, що в окрузі

      їм заздрили і вороги, і друзі.

      Вона напам’ять знала Кальдерона,

      Лопе де Вегу63 знала, і тому,

      коли актор непевно мимрив з кону,

      то