Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов
і збору свідчень було створено 706 пошукових груп загальною кількістю в 5933 особи. Їхніми зусиллями було ідентифіковано 97 487 осіб, постраждалих від голоду 1932— 1933 років, і 48 704 жертви, зібрано 4773 задокументовані свідчення про голод110.
Наскільки ця офіційна статистика відображає реальний стан справ сказати важко, проте масштаби адміністративної мобілізації справді вражають. Утім, не менше вражають і певні цікаві моменти в цифрах, які можна вважати наслідком того, що опоненти В. Ющенка небезпідставно назвали «кампанійщиною».
Згідно з уже наведеним документом, у тій самій Полтавській області загальна кількість зібраних і задокументованих свідчень свідків голоду складала 4773. З цієї загальної кількості 4503 свідчення було зібрано і задокументовано після 1 червня 2007 р. (тобто – впродовж місяця!). Загальна кількість груп для збору цих свідчень складала 706. З них 705 було створено впродовж того ж місяця…111.
Як вже згадувалося, загальна кількість постраждалих від голоду 1932— 1933 років у Полтавській області за станом на липень 2007 р. зазначалася у 97 487 осіб. При цьому укладачі документа зауважували, що ця кількість постійно зменшується, оскільки чисельність неврахованих жертв обраховується вже одиницями, і до дії вступає природний чинник (смертність) – вік жертв складав більше 75 років. Тим не менш, у довідці Секретаріату Президента за квітень 2008 року наводиться цифра в «100 000 постраждалих від Голодомору»… При цьому кількість встановлених жертв голодомору навіть зменшилася – у звіті полтавчан вона складала 48 704 особи, а в звіті Секретаріату Президента – 48 000112.
Огляд офіційних сайтів інших обласних і районних державних адміністрацій засвідчує ту ж саму бюрократичну кампанійщину, породжену адміністративним тиском з центру – ті самі звіти про динаміку цифр до і після певної дати, причому звіти складалися за стандартною формою, яка надто нагадує подібні документи з архівів КПРС. Відхід від стандартної форми звітності також дає чи то кумедні чи то сумні приклади виконання і перевиконання вказівок.
В аналітичній довідці Харківської обласної державної адміністрації повідомлялося: «Районні державні адміністрації проводять опитування громадян щодо ставлення до Голодомору. Результати цих опитувань свідчать про зростання кількості громадян, які називають Голодомор трагедією і визнають його геноцидом українського народу. (Виокремлено мною. – Г. К.) В порівнянні з минулими роками на даний час набагато легше запросити людину, яка пережила Голодомор, на відверту розмову щодо трагічних подій 1932—1933 років. Люди висловлюють бажання описати ті події власноруч, дають згоду на висвітлення свідчень в засобах масової інформації. Автори свідчень, які записані останнім часом, вже відкрито говорять, що голод був штучним і називають винуватців»113.
Варто зауважити, що на формально-бюрократичний і політично-рекламний характер кампанії 2007—2008 рр. дорікали не лише опоненти В. Ющенка. В Інтернет-блозі «Української правди», присвяченому
Показники про виконання Указу Президента від 28 березня 2007 року № 250 «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років». Полтавська область, станом на 01.07.08 // www.adm-pl.gov.ua/politics/data/upload/publication/ main/ua/129/pokazniki.doc (дата звернення 25 вересня 2008 р.).
Там само.
Довідка щодо стану виконання Плану заходів на 2007—2008 роки у зв’язку із 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні, станом на квітень 2008 р. // www.president.gov.ua/content/golodomor_dov_04.html (дата звернення 27 жовтня 2008 р.).
Аналітична довідка про виконання Указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років» № 250 від 28.03.2007 // www.kharkivoda.gov.ua (дата звернення 27 жовтня 2008 р.).