Розрита могила. Голод 1932—1933 років у політиці, пам’яті та історії (1980-ті – 2000-ні). Георгий Касьянов
що вчинили злочин геноциду, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України (геноцид). Суддя закрив кримінальну справу 13 січня 2010 року у зв`язку зі смертю обвинувачуваних137.
Можливо, це було останньою втіхою для В. Ющенка. На президентських виборах 2010 року він зазнав принизливої поразки вже в першому турі, отримавши трохи більше 5% голосів виборців. «Історичний» президент став історією.
Голодомор і Янукович
Після цілком очікуваної поразки В. Ющенка і реваншу його давніх опонентів не менш очікуваними були радикальні зміни в історичній політиці138. Від В. Януковича очікували радикального заперечення історичної політики його попередника.
Однак він «не виправдав сподівань». Нового президента не надто цікавили «гуманітарні питання», він цікавився більш змістовними на його погляд проблемами. При цьому його найбільш радикальний рух139 у цій сфері стосувався саме Голодомору.
27 квітня 2010 року під час виступу на сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи у Страсбурзі В. Янукович заявив, що «визнавати Голодомор як факт геноциду щодо того чи іншого народу буде неправильно, несправедливо»140.
Відмова від «геноцидної» версії Голодомору була необхідним для В. Януковича символічним жестом, що знімав напруження в одному з аспектів відносин з Росією. Всі інші компоненти Голодомору і пов`язаних з ним меморіальних практик залишилися незмінними, бо він вже був де-факто частиною офіційної історичної політики, важливою складовою національного установчого міфу. 26 листопада 2010 року в День пам`яті жертв Голодомору на сайті президента з`явилося звернення, в якому В. Янукович назвав голод 1932—1933 років «Армагедоном», виступив проти спекуляцій навколо кількості загиблих і закликав говорити «правду і тільки правду»141.
Наступного дня він в компанії із прем`єр-міністром М. Азаровим взяв участь у траурних заходах біля Меморіалу пам`яті жертв голодоморів в Україні. Цей щорічний ритуал він виконував аж до драматичного завершення свого президентського терміну.
Так само обов`язковий візит до Меморіалу пам`яті жертв голодоморів в Україні, започаткований В. Ющенком, залишився частиною протокольних заходів для лідерів іноземних держав поряд із покладенням вінків до Вічного вогню і пам`ятника Невідомому солдату на Алеї Слави (символу і місця радянських комеморативних практик).
Функцію критиків історичної політики В. Ющенка перебрали інші політики з оточення В. Януковича, зокрема Д. Табачник та В. Колесниченко: але їхні політичні ескапади також спрямовувалися не так на заперечення Голодомору, як на подолання його крайнощів – а крайністю на їхній погляд була саме кваліфікація події як геноциду.
Зрозуміло, що відмова від ідеї Голодомору як геноциду нейтралізувала інструментальні можливості всієї конструкції. Тому прихильники цієї ідеї започаткували «рух» на її захист. У 2010 році було навіть створено Громадський комітет з вшанування
http://www.memory.gov.ua:8080/ua/509.htm (дата звернення 1 травня 2016 р.).
Цікаво, що опоненти В. Ющенка також вживали слово «очищення» та навіть «зачистка»: перший термін я почув від В. Семиноженка, який ненадовго обійняв посаду віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань в уряді М. Азарова, другий – від В. Колесніченка.
В іншому «делікатному» питанні – про позбавлення С. Бандери звання Героя України, наданого йому В. Ющенком, В. Янукович додтримався «нейтралітету» – проблему розв’язав донецький суд, скасувавши відповідний указ В. Ющенка.
Янукович сказав депутатам ПАРЄ, що Голодомор – не геноцид, http://eunews. unian.net/ukr/detail/193461 (дата звернення 30 квітня 2012 р.).
http://www.president.gov.ua/news/18809.html