Капітан Смуток. Сергій Мартинюк
побої, що чинилися в кожній другій сім’ї тієї нервової епохи. Хоча дати прочухана йому було за що, і ми – свідки багатьох діянь Пі – про це добре знали. Знали і глухо мовчали. Ніхто з нас не був зацікавлений у тому, щоб зіпсувати усталений образ хоча б чогось ідеального в полі нашого зору.
Чого вартували тільки вечірні тусівки Пі в бесідці з ватагами зальотних панків чи старшими пацанами з двору та їхніми дівками з цигарками в ротах. Нас трусило від одних тільки припущень, що там відбувається і про що мовиться!..
Коли батьки заганяли нас мало не силоміць спати, ми, наче принишклі пуголовки з напіввідкритими пельками, до болю в скронях вслухалися з-під ковдри в п’яні крики, що лунали з бесідки, намагаючись усотати до найменших подробиць усе роблене там. Не знаю, як Пі вдавалося знаходити компроміс із матір’ю і як вона ставилася до гулянок сина, але факт лишався фактом: Пі й далі гульбенив пізніми вечорами з тутешніми і зайшлими дорослими.
При цьому маму він любив так, що коли йому випадало згадати про неї в розмові, голос Пі починав звучати ніжно й тонко, майже по-дівчачому, і в тому всьому не залишалося й сліду від звичного хуліганського образу. Такі от дитячі метаморфози.
Між тим, Пі лишався дитиною. Час від часу він зависав і з нами. Ділився новими досвідами, гострими словечками, карколомними історіями, паршивими манерами та тривожними настроями дорослого світу… Рідше – мріями, навіяними кіношними образами.
Був період, коли Пі жив і бачив себе кілером, чим геть проїв наші юні вуха. Він уявляв себе в довгому пальті поверх білої футболки, у чорній шапочці та сонцезахисних окулярах, з незворушно черствим обличчям та «Berettа 92FS» у руці. Пі казав, що кращого фільму, де було б стільки різної та незвичайної зброї, він не знає. Коли ж я вперше побачив «Леона», то не міг відірвати погляду від тендітної Наталі Портман. Герой Жана Рено, хоча й вселяв у мене хлопчаче захоплення, видавався приреченим самітником-вовкулакою. Від нього навіть через скло телеекрана віяло протухлим яєчним жовтком смерті.
Окрім того, Пі мав звичку безпардонно колупатися в носі і стріляти виловленими там кальмарами у присутніх. Під час цієї процедури, не зводячи зі співрозмовника погляду великих сіро-зелених очей, він міг захоплено розповідати про голі груди Іванки з другого під’їзду, яка вчора вночі буцімто демонструвала їх у бесідці, безсоромно приспустивши ліфчик до живота.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.