Націоналізм як основа збереження та розвитку націй. Анатолій Резнік
системи свою діяльність підпорядковують Раді Безпеки ООН, як необхідна військова система, прикриваючи її маскуванням «демократією» та «потребою» націй. Такі відгалуження «Ради Безпеки» – це імперіалістичні державні утворення: Російської федерації (колись СРСР), Великобританії, США, Франції, Китаю, які забезпечують абсолютизацію імперіалістичних сил у застосуванні військової сили проти любої нації. Для військового та адміністративного контролю над колоніями була створена в структурі ООН «Рада по опіці» у 1946 році.
В динамізмі своєї діяльності з часом був створений загальносвітовий блок «колективної безпеки» начебто з причин «захисту миру». Військова ж активність забезпечувалася «Кінцевим актом загальноєвропейської наради» (під керівництвом США) у 1975 році. Складовою частиною цього блоку був СРСР. Ця військова загальноімперська потреба цементує свою діяльність регіональною, для чого була створена «Європейська» та «Азіатська» «безпеки». «Азіатська безпека» створювалася за ініціативою СРСР, закладених у 1939—1945 роках передумовами Другої світової війни та створена після неї, як удосконалення імперіалістичного двигуна методом конкуренції, у пошуку більшої ефективності колонізації за ширмою «комунізму» та «демократії»
У потребі боротьби з націоналізмом у 1907 році був створений імперіалістичний військовий блок «Антанта», який називав ще себе «Троїстою згодою» (Великобританія, Франція, Російська імперія). Під час реалізації військових дій Антанти у Першій світовій війні, вона у своїй коаліції нараховувала понад 20 імперіалістичних державних утворень (в тому числі США). Ці військові дії були направлені проти ще не організованого і ідеологічно не забезпеченого націоналізму, який реалізовував себе національними державними структурами, що є вираженням закономірності природних потреб націй. Одноразово, комунізація Російської імперії створила необхідні умови для створення безнаціональної «радянської людини». Все це здійснювалося створенням комуністичних блоків, «Комуністичного інтернаціоналу», «Соціалістичного Інтернаціоналу». Пролетарський класовий інтернаціоналізм, не дивлячись на відсутність можливості на наукове його забезпечення, впроваджувався у практичні життєдіяльні процеси політичними методами та механізмом державних структур.
Це давало можливість на практиці пересвідчитися, що його фальшива суть заперечується реальністю самого життя. 1-й Інтернаціонал був створений 28 вересня 1864 року в Лондоні як міжнародне товариство робітників, фактично це була створена перша практична пролетарська інтернаціональна організація, відповідно до комуністичних ідей класовості суспільства, а не на національній основі. У наслідок невідповідності з вимогами закономірного національного розвитку людства, ця організація змушена була саморозпуститися у 1876 році, довівши нереальність самих ідей пролетарського інтернаціоналізму. 14—21 липня