Націоналізм як основа збереження та розвитку націй. Анатолій Резнік
мала після перемоги у Другій світовій війні, здійснити необхідний переділ світу (Декларація від 26 державних утворень 1942 року). До цього блоку 24 вересня 1941 року був приєднаний СРСР. У 1954 році були створені «Паризькі угоди 1954 року», підписані в Парижі Сполученими Штатами Америки, Великобританією, Францією, Канадою, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом з Федеративною Республікою Німеччини, яка виконувала тоді функцію каяття за скоєні злочини перед людством і це свідомо подавалося, як перемога над націоналізмом, хоч ніякої перемоги над націоналізмом не було.
Імперський світ на той час переміг у протиборстві з одним із найжорстокіших імперських різновидів – німецьким націогегемоністичним імперіалізмом. Злочини нацизму, як ми вважаємо, свідомо приписувалися націоналізму, використовуючи предмет пропаганди для фальсифікації та спотворення самого явища націоналізму. Ці протоколи створеного блоку підписані Великобританією, Францією, Італією, Бельгією, Нідерландами, Люксембургом, і Федеративною Республікою Німеччини, засвідчували про створення в рамках НАТО Західноєвропейського союзу, який став сьогодні дієвим механізмом «інтеграції» всіх європейських націй і не тільки, тепер вже під новою назвою «Європейський Союз». Ця діяльність Західноєвропейського союзу була розрахована на певний час до 2005 року, що викриває імперіалістичну стратегію на нову його трансформацію (сьогодні це вже є реальністю), щоб втягнути у себе якнайбільше число країн, що мають розвиватися за умовами імперського бачення світу. Американсько-російська діяльність синтезувалася для необхідності єдиної імперіалістичної потреби створення різних блоків в системі НАТО, ООН та інших структур.
Так були створені «Брюссельські асамблеї громадських сил за безпеку і співробітництво в Європі». Перша така асамблея відбулася 2—5 червня 1972 року в Брюсселі у Бельгії. В ній взяли участь 800 делегатів з 27 країн Європи, створивши «декларативні документи» з потреб пропагандистського маскування уже створеної стратегії та тактики централізації в єдину суть світових імперіалістичних сил. Для цього ця асамблея прийняла документ «За європейську безпеку і співробітництво». Друга така асамблея відбулася 26—29 квітня 1975 року у цьому ж Брюсселі, в якій взяли участь 500 делегатів з 29 країн Європи. Всі військові, політичні, економічні, фінансові блоки світових імперіалістичних сил є засобом та механізмом конкретної специфічної діяльності. Як ми бачимо, ця «машина» свою діяльність здійснює завдяки організаційній системі.
Для цього обов’язковим є здійснення політичного всеосяжного контролю над людством у всіх сферах життєдіяльності, через створені міжнаціональні організації та структури, які зорганізовані через початкову структуризацію на міжнародному рівні. У 1944 році США через механізм ООН, членом якого був СРСР, створений міжнародний валютний фонд (МВФ). Наступним етапом розширення цієї діяльності 10 липня 1970 року в рамках