Вибрані твори. Казимир Твардовський
по-третє, оцінювання ситуації з погляду логіки, на підставі розуму. Кожен із цих трьох видів оцінювання перебуває поміж двох крайніх протилежностей: перший – між добром і злом, другий – між красою і потворністю, третій – між істиною і хибою.
Не важко помітити, що протилежності між істиною і хибою, між красою і потворністю, між злом і добром можна собі уявити як окремі види однієї загальної протилежності; нею є протилежність між тим, що ми називаємо слушним, і тим, що ми називаємо неслушним. Коли хтось стверджує, що два помножити на два – це чотири, то кажемо, що він має слушність; коли хтось милується чудовою картиною, ми називаємо його захоплення слушним; коли хтось хоче допомогти ближньому, що потребує допомоги, ми також вважаємо його вчинки слушними. У першому випадку ми керуємося розумом, у другому – естетичним смаком, а в третьому – сумлінням.
Ось так, репрезентувавши й висвітливши самі лише голі факти, перейдемо до висновків, які виводять з цих фактів еволюціоністи.
Послідовники еволюційної етики, яка змінює свої моральні норми одночасно з поступом і відмовляється від принципів, які є обов’язковими всюди та завжди, міркують так: майже кожен народ визнає інші принципи поведінки слушними; це факт, щодо якого ніхто не має сумнівів. А коли б існували загальні норми діяльності, які були б обов’язковими для всіх без винятку, то вони б також усіма без винятку визнавалися. А отже, такі норми, такі моральні приписи, яких повинен притримуватися й виконувати кожен, не існують.
Це міркування хибне; і його хибу не важко викрити за допомогою подібності, виявленої у сфері наших етичних і логічних оцінювань, подібності, яка виникає між протиставленням того, що є добре і погане, з одного, та істини і хиби – з іншого боку. Відомо, що логіка дає нам правила мислення, наділяючи їх силою, котра робить їх обов’язковими для всіх людей. Не можна уникнути приписів логіки, якщо тільки не хочемо помилитися. Отже, історія логіки вчить нас, що не завжди і не всюди панувала згода щодо норм мислення. Френсіс Бекон давав інші приписи для індуктивного мислення, аніж Джон Стюарт Міл. Чи хто-небудь через це вже дійшов висновку, що не існують норми логічного мислення, яких кожен має дотримуватися? Аж ніяк; цей факт, подібний до факту мінливості етичних засад, тлумачили радше так, що не одразу людський розум спромігся відкрити та ясно й переконливо сформулювати норми, згідно з якими, логічно мислячи, діє; причому ні на мить не сумнівалися, що прийде час, коли ці норми зможуть остаточно сформулювати саме так, що вже нічого буде додати. Але ця мінливість думок щодо правил логічного мислення не обмежується лиш індуктивною логікою. Сьогодні існує напрям, який вважає хибними правила умовиводів і всю систему силогізмів, створену Аристотелем, та хоче її замінити іншим способом доведення. Отож, маємо в цьому разі неузгодженість, яка стосується основних принципів мислення. І знову запитую, чи хто-небудь з факту відсутності згоди щодо загальнообов’язкових логічних принципів доходить