Лола та аварійний вхід. Ізабель Абеді
його на безглуздий підрахунок тюльпанів. Фло поруч зі мною вже міркувала над задачкою.
Коли герр Коппенрат спробував відігнати муху класним журналом, я скоса заглянула в аркушик, що лежав перед Фло. Але нічого не побачила через її волосся. Зате відчула, що запах у неї якийсь інший. Зовсім не такий, як тиждень тому. Колись давно від Фло тхнуло холодним риб’ячим жиром, тому що її мама працювала в рибному магазинчику, і цей запах відчували всі. Тепер же від Фло пахло не просто іншим милом або шампунем – вона пахла іншим містом. Запах, чесно кажучи, був зовсім непоганим. Тільки дуже незвичним.
Звісно, Фло все ще була в інвалідному візку через свою хворобу зі складною назвою. Ходити їй дозволять не раніше, як у червні. Рахувати вона вміла, як чемпіон світу з математики. Її олівець так і літав по паперу, тож мені дуже кортіло дізнатися, як вона впоралася з тюльпанами герра Груенштанге. Я штовхнула її в бік, і Фло заправила волосся за вухо.
«Хлоп!» – пролунало з боку вчительського стола. Анна-Ліза верескнула, а Сол захихикав. Герр Коппенрат упорав-таки муху класним журналом. Після чого підійшов до нашої парти й поставив товстелезний журнал між Фло та мною.
– Щоб панянка не мала спокуси, – пояснив він.
До чого ж огидний! До зеленої обкладинки прилипли рештки мухи: половина крильця й три ніжки. Я подумки побажала, щоб на герра Коппенрата напали відразу сім моїх левів, і вирішила дати спокій саду герра Груенштанге. Зітхнувши, я перейшла до другої задачки.
«Герр Пакманн ходив до магазину по крам. У лівій руці він ніс кошик, у якому було 1 кг 230 г хліба, 150 г сиру, 1 кг 250 г ковбаси, 1 кг 100 г груш і капустина вагою 530 г. У правій руці в герра Пакманна був пакет із різдвяними подарунками, який важив 990 г. На скільки грамів покупки, які він ніс у лівій руці, важчі за ті, які він ніс у правій?»
Овва! А це ще мені навіщо? Бабуся говорить, що математика в житті обов’язково стане в пригоді, але скажіть мені, будь ласка, який сенс має підрахунок ваги покупок якогось неіснуючого герра Пакманна? Вміст пакета з подарунками мене, можливо, й зацікавив би, але про це в задачці, звісна річ, не йшлося. І що це за мода купувати на грами? Кілограм – це й зрозуміліше, і рахувати легше. Чому, скажіть мені, не купувати все кілограмами?
«До біса ці дурнуваті покупки герра Пакманна!» – подумала я й перейшла до останнього завдання. Воно було дуже коротким.
«Відніми різницю 269 і 87 від суми 143 і 276 і помнож отриманий результат на різницю 348 і 212».
Ох! У мене так запаморочилося в голові, начебто вона стала секундною стрілкою на годиннику в нашому класі. Сума – це коли складають, додають. Помножити – теж, начебто, зрозуміло. А ось що робити, щоб дізнатися різницю? Віднімати чи ділити? Різниця… Я відчайдушно гризла олівець, поки в мене не заболіли зуби. Коли стрілка годинника наблизилася до дев’ятої, на моєму аркушику було написано: «143 + 276 = 418».
Я вирішила, що частина завдання – це все ж таки краще, ніж узагалі нічого. Але коли я здала аркушик герру Коппенрату, він уважно