Крізь браму срібного ключа. Говард Филлипс Лавкрафт
науковця на ці обставини.
Навряд чи менш страшними були здогади фон Юнцта щодо місця теперішнього перебування вкраденого сувою із закляттям проти сили Ґатанотоа і про кінцеві цілі й можливості його застосування. За моєї цілковитої впевненості, що вся ця історія – винятково містика, я не міг не відчути сироти на спині при одному лише безглуздому припущенні, що раптом і справді з’явиться на світ це жахливе божество й оберне все людство в скупчення жахливих статуй, які зберегли в собі живий мозок, приречених на інертне, безпорадне існування упродовж незліченних віків. Старий дюссельдорфський учений засвоїв огидну манеру більшою мірою туманно натякати, ніж однозначно стверджувати, і я міг уторопати, чому його мерзенну книжку відкинули в багатьох країнах як блюзнірську, нечисту та небезпечну.
Мене аж теліпало від відрази, й усе ж книга фон Юнцта таїла в собі якусь схиблену манливість, я не зміг відкласти її набік, не дочитавши до кінця. Додані до неї репродукції орнаментів та ідеограм із країни My були разюче схожі на знаки, зображені на дивному циліндрі й сувої, та й уся розповідь буяла подробицями, що містили неясні, але неприємно збудливі натяки на дивовижну близькість суті стародавньої леґенди до обставин появи на світ страшної мумії. Циліндр і сувій – район Тихого океану – тверда переконаність старого капітана Везербі, що циклопічна гробниця, в якій була виявлена мумія, раніше містилася під великою спорудою… Так чи інакше, а в глибині душі я надзвичайно радів тому, що вулканічний острів зник у глибині океану ще до того, як дослідники змогли знайти на ньому щось жахливе, що таїться під важким віком люка.
IV
Інформація, яку я почерпнув із «Чорної книги», виявилася напрочуд корисною, коли навесні 1932 року на мене звалилася нова хвиля газетних публікацій і свіжих подій. Нині я навряд чи пригадаю точно, з якого часу мене особливо стали турбувати часті повідомлення про поліційні акції проти химерних, фантастичних релігійних культів як на Сході, так і в інших місцях. Але в травні чи червні я вже чітко усвідомив, що раптові й незрозумілі вибухи активності таємних містичних співтовариств, які досі рідко давали про себе знати, разом прогриміли по всьому світу.
Тривожні газетні повідомлення тепер пов’язувалися для мене, мабуть, не зі зловісними натяками фон Юнцта і не з галасом навколо мумії та циліндра, які зберігають у музеї, а з тією обставиною, що увагу публіки в усьому світі привернула разюча схожість обрядових дій і текстів у прихильників розмаїтих таємних культів, що впадало в вічі, й наполегливо, в сенсаційному дусі виголошувала преса. У будь-якому разі я не міг не закарбувати з неспокоєм постійне повторення на цих збіговиськах одного і того ж імені, хоч і в різних перекручених формах, навколо якого, схоже, зосереджувалися ритуали більшості культів і яке збуджувало в присутніх дивну суміш почуттів – пошани та жаху. Деякі імена звучали як Ґ’танта, Танотаг, Тган-Тга, Ґатан і Ктан-Таг – і тут