Шлях королів. Брендон Сандерсон
якої вона ставала.
Схрестивши руки на грудях, Шаллан чекала. Свого часу вона довго розмірковувала над власним Покликанням. Очевидним вибором було мистецтво: вона ж так любила ескізи. Але її вабило щось більше, ніж просто малювання як таке, – її захоплював і дослідницький складник, зокрема й ті питання, які виникали в процесі спостереження. Чому небесні мурени не бояться людей? Чим харчуються клямкуни? Чому популяція пацюків процвітає в одному ареалі й не може вижити в іншому? Тому замість малювання вона обрала своїм Покликанням природничу історію.
Дівчина мріяла стати справжнім науковцем, здобути належну освіту та присвятити свій час глибоким дослідженням і науковим студіям. Чи не це стало однією з причин того, що вона розробила цей сміливий план, згідно з яким їй треба було знайти Джасну та стати її підопічною? Можливо. Але їй не можна було втрачати концентрацію. Стати підопічною Джасни, а отже, і її ученицею, – це лише перший крок.
Отак розмірковуючи, Шаллан знічев’я підійшла до колони й провела вільною рукою по відшліфованому каменю. Як і більша частина Рошару, за винятком деяких регіонів уздовж узбережжя, Харбрант покоївся на голому, необробленому камені. Решта будівель були зведені просто на скельній породі, але саме ця врізалася в неї. Попри уривчасті знання з геології, Шаллан здогадалася, що колона була з граніту.
Долівку встеляли довгі, цеглисто-жовтогарячі килими. Матеріал був цупким і розрахованим на те, щоб виглядати по-багатому й водночас витримувати нескінченний потік відвідувачів. У широкому прямокутному фойє віяло старовиною. В одній із книжок, що її вона якось читала, стверджувалося, ніби Харбрант був заснований ще в дні мороку, задовго до Останньої Руйнації. Якщо це правда, то він і дійсно старий. Його історія налічує тисячі років і сягає часів, що передували жахіттям Ієрократії та навіть – і то набагато – Ренегатству. Аж тієї сивої давнини, коли, як вважалося, Спустошувачі все ще носили по землі свої кам’яні тіла.
– Ваша Світлосте? – пролунав чийсь голос.
Шаллан обернулася й побачила, що служник уже встиг повернутися.
– Прошу сюди, Ваша Світлосте.
Вона кивнула слузі, і той швидко повів її вздовж запрудженого людьми коридору. Вона замислилася над тим, у якому світлі їй варто було би постати перед Джасною. Ця жінка була живою легендою. Навіть Шаллан із глушини Джа Кеведу чула про блискучу єретичку, сестру алетійського короля. Джасні було лише тридцять чотири, але багато хто усвідомлював, що, якби не привселюдні нападки на релігію, її голову давно вже увінчала би академічна шапочка магістра наук. Особливо різко вона критикувала конгрегації, тобто різні релігійні братства, у які об’єднувалися воринські віряни.
Недоречні саркастичні зауваження тут не допоможуть. Вона повинна поводитися належним чином. Статус підопічної при уславленій жінці давав найкращу можливість отримати підготовку в царині жіночих мистецтв, до яких належали музика, малювання, письмо, логіка та природничі