Темна вежа. Стивен Кинг
від гучного лев’ячого рику, що розлігся джунглями. І цей лев, очевидячки, не спав.
Ще трохи – і Джейк кинувся б звідти на повній швидкості. Але зрозумів, що це неможливо, бо відступати було нікуди – за ним гналися ниці (швидше за все, під проводом того, котрий казав, що панотця ззіли на обід). Та й Юк нетерпляче зиркав на нього блискучими очиськами – йому явно кортіло йти далі. Юк дурником не був, проте ознак тривоги не виказував, принаймні не турбувався щодо того, що чекало на них попереду.
Сам Юк не міг збагнути, чому хлопчик так поводиться. Він знав, що хлопчик втомився – бо відчував запах втоми, – але також розумів, що Ейк боїться. Та чого? В цій місцині пахло не дуже приємно, і головним був запах багатьох людей, але Юку вони не видавалися аж такими небезпечними. До того ж тут був її запах. Дуже свіжий. Майже новий.
– Ейк! – дзявкнув він знову.
До Джейка вже повернулося самовладання.
– Гаразд, – сказав він. – Уперед. Але повільно.
– Льно, – погодився Юк, але навіть Джейк зміг вловити разюче несхвалення у відповіді пухнастика.
Хлопчик пішов далі лише тому, що вибору в нього не було. Він піднявся стежкою, яка бігла вгору крізь зарості (що ж до Юка, то йому дорога здавалася ідеально рівною весь час, відколи вони спустилися сходами), до отвору, обрамленого ліанами й папороттю, до шаленого скрекотіння мавпи й оглушливого реву лева на полюванні, від якого буквально замерзали яєчка. У голові без упину крутилася пісенька
(у селі… у джунглях… цить, мій любий, не ворушись, мій любий)
і тепер він згадав не лише назву пісні, а й назву гурту
(це були «Токенз»20 із піснею «Лев сьогодні спить», вже не в хіт-параді, але досі в наших серцях)
що її виконував, але ж що то було за кіно? Як, у біса, називалося те кляте кі…
Джейк дійшов до вершечка схилу й опинився на краю галявини. Він зазирнув у отвір, крізь мереживо широкого зеленого листя й яскравих пурпурових квітів (до серця однієї квітки пробирався крихітний зелений черв’ячок), і в той же час назва фільму спливла в його пам’яті, й шкіра вкрилася сиротами від шиї до п’ят. Наступної ж миті з джунглів (величезних джунглів) вийшов перший динозавр і потупав на галявину.
Колись дуже давно
(перекусити час гарненько)
коли він ще був зовсім маленький
(трохи для мене і трохи для тебе)
колись давно, коли його мати поїхала в Монреаль зі своїм мистецьким клубом, а батько полетів у Веґас на щорічне відкриття осінніх шоу
(ожинового чаю і ожинового варенька)
колись давно, коли Бамі було чотири рочки…
Бама – так його кличе єдина в його житті добра
(місіс Шоу місіс Ґрета Шоу)
людина. Вона зрізає скоринки з його сандвічів, прикріплює його малюнки з дитячого садочка до холодильника магнітами, схожими на маленькі пластмасові фрукти, вона зве його Бамою, і для нього
(для них)
це особливе ім’я, бо ж одного п’яного пополудня в суботу
Чоловічий гурт виконавців пісень у стилі ду-воп із Брукліну, Нью-Йорк. Найбільш відомі за синглом 1961 року «Лев сьогодні спить», що тривалий час очолював хіт-паради.