Львівська кухня. Ігор Лильо
з причин, чому в цій кнайпі не громадились представники інтелектуальних кіл. Насправді таємниця крилась в іншому. У кав’ярні збирались переважно представники Польської соціалістичної партії. Чужаків тут сприймали як імовірних шпигунів. Поміж емоційними дискусіями і чаєм із перекусками Юзеф Пілсудський полюбляв ще й розіграти партію у шахи з власником закладу паном Куфманом.
Після закінчення зібрання все товариство частенько перемандровувало до невеликої ресторації «Литвинка» на вулицю Св. Миколая (зараз О. Фредра. — І. Л.), де споживали обід. Часи перебування Пілсудського у Львові були доволі важкими з огляду на його матеріальне становище. Непоодинокими були випадки, коли він просив у власника закладу кредит на їжу. Інколи обід узагалі складався з невеликої канапки, такого собі шніцлика і пива. Проте ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш.
Чи міг тоді здогадуватись власник ресторанчику пан Яггер, що найкращу рекламу для свого закладу він отримає тоді, коли під час наступного візиту Пілсудського до Львова вже як керівника країни, той не омине нагоди завітати до улюбленого ресторанчику. У передчутті події там наготували пишну учту. Екзальтований народ згромадився на навколишній території, щоб побачити знаменитість і його улюблену гастрономічну місцину. Проте Юзеф Пілсудський, зайшовши усередину, за звичаєм попросив лише малу канапку і пиво, а при виході, нахилившись до вуха власника, вчергове прошепотів: «Запишіть на кредит, будь ласка».
Схоже, його обід міг би складатися й з гарячих канапок.
Гарячі канапки, або ж накладанці, – одна з улюблених перекусок для галичан. Народна любов до них така сильна, що навіть «за совєтів» мала своє втілення – Кафе «Гарячі Бутерброди» на Жовтневій (тепер це вул. Дорошенка). Тут готували канапки на половинках чайних булочок, з м’ясним і рибним фаршем, а запікали їх у дивовижній, як на той час, кількаповерховій печі.
Але поговорімо про час, коли гарячі канапки були елегантною окрасою столу. Найвідоміша галицька кулінарка довоєнного часу, невістка Івана Франка – Ольга Франко – радила робити гарячі канапки зі скибок хліба без скоринки і не шкодувати компонентів.
На хліб, змащений розтертим вершковим маслом із сардинами чи бринзою з дрібкою паприки, можна накладати, наприклад, шматки яйця і вареного буряка, шинку і зелень.
Ось лише два із безлічі рецептів із книжки Ольги Франко «1-ша українська загально-практична кухня» 1929 року.
Змолоти печене або варене м’ясо, дати присмаженої цибулі, дві ложки тертого швайцарського сиру, змелені сардинки, 2 жовтки, піну з двох білків, дрібку солі, 2—3 ложки сметани або вершків, вимішати добре, намастити скибки булки і запекти у братрурі впродовж 10—15 хвилин; подаємо гарячими.
Ту саму булку, що на накладанці, порізати тонко, легко підсмажити на маслі, посипати тертим пармезаном, швайцарським або голландським сиром, дрібно посіченою шинкою, краківською ковбасою.